Копія
Справа № 2- 759-10
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Резнік Ю.В.
при секретарі Ящук Л.І.
за участю адвоката ОСОБА_1
за участю адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4 до Уманської міської ради та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту прийняття спадщини та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2009 року ОСОБА_3, яка діяла по дорученню в інтересах ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права на спадкове майно. В позові вона вказує, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань Черкаської області померла ОСОБА_6 і після її смерті відкрилася спадщина, яку прийняли її діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7. 15 серпня 1978 року вони отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 на спадкове майно яке складалося із 17/20 частин житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_3. ОСОБА_6 поселився в спадковому будинку і проживав у ньому до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_6 був чоловіком ОСОБА_3 відповідно батьком її сина – ОСОБА_4 У зв”язку зі смертю ОСОБА_6 спадщину фактично прийняв їх син – ОСОБА_4, оскільки він приймав участь у похованні батька і забрав деяке рухоме спадкове майно( деревообробний верстат, альбом із фотознімками та інше майно). Про наявність нерухомого майна ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 нічого не знали, оскільки сестра ОСОБА_7 заявила, що ОСОБА_6 не мав права на житловий будинок, оскільки будинок по спадщині перейшов лише до неї. Однак зараз її стало відомо і вона повідомила про це сина, що ОСОБА_6 мав у власності 17/40 частин житлового будинку по АДРЕСА_3, в якому зараз мешкає ОСОБА_5, що є сином ОСОБА_7, яка також померла.. ОСОБА_5 до будинку сина не допускає, однак оскільки син – ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем 1 черги, після смерті батька ОСОБА_6, то він змушений звертатися до суду за захистом його порушених прав, оскільки він фактично прийняв спадщину, а юридично оформити свої права позбавлений можливості. Тому в позові ставилося питання про визнання за ОСОБА_4, як спадкоємцем першої черги за законом права власності на спадкове майно – 17/40 частин житлового будинку АДРЕСА_3 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, які належали спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане 15 серпня 1978 року ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
В ході первинного розгляду справи було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_1 ( представника позивача), і відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2009 року замінено первісного відповідача ОСОБА_5 на Уманську міську раду.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області позов ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4 задоволено. Відповідно до рішення суду від 07 грудня 2009 року ОСОБА_4 визнано спадкоємцем першої черги за законом і за ним визнано право власності на відповідне спадкове майно.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 лютого 2010 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 і рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4 до Уманської міської ради про визнання права на спадкове майно - скасоване.
На виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області під час нового судового розгляду, відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 березня 2010 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_5.
В судовому засіданні ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву ( оскільки спадкове майно є спірним і в порядку окремого провадження він не може встановити відповідний факт) – ?ро встановлення факту прийняття спадщини”. В зустрічній позовній заяві він ставить питання про встановлення факту прийняття спадщини його матір’ю – ОСОБА_7, після смерті її рідного брата ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилається на те, що його мати будучи спадкоємцем другої черги належним чином, відповідно до вимог законодавства України, яке діяло на момент відкриття спадщини, прийняла спадщину, але належним чином не оформила. Однак спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.
В судовому засіданні позивач по первинній позовній заяві також розширив позовні вимоги і просив суд встановити факт прийняття спадщини ним, після смерті його батька ОСОБА_6, оскільки він є спадкоємцем першої черги і фактично прийняв спадщину і вступив в управління спадковим майном.
Представники позивача по первинній позовній заяві в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ( із врахуванням позовних вимог викладених у додатковій позовній заяві - про встановлення факту прийняття спадщини), посилаючись на обставини, що викладені в позовах ( первинному і додатковому) та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини його матір’ю, після смерті ОСОБА_6, вони не визнали і вказували на відсутність підстав для його задоволення, оскільки спадщину прийняв і в управління спадковим майном вступив спадкоємець першої черги, син спадкодавця ОСОБА_6 – ОСОБА_4. При цьому в своїх поясненнях вони вказували, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 не було відомо про належність його батькові нерухомого майна ( частки будинку у відповідному домоволодінні за адресою – АДРЕСА_3, оскільки родичі цей факт йому не повідомили) і про наявність відповідної спадщини йому стало відомо лише в 2009 році після отримання відповіді з БТІ на запит адвоката.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали і вказували, що ОСОБА_4 спадщину після смерті батька не приймав і взагалі, ні після похорону, ні пізніше жодним чином не заявляв своїх прав на спадкове майно. А спадщину прийняла ОСОБА_7 та фактично в будинку проживали після смерті ОСОБА_6 син і невістка ОСОБА_7 з дітьми – сім’я ОСОБА_5. Зустрічний позов вони підтримали і вказували на його обгрунтованість з посиланням на обставини, що викладені в позовній заяві.
Представника відповідача – Уманської міської ради в судовому засіданні вказував, що Уманська міська рада ніякого відношення до відповідного спору, що є предметом судового слухання не має і тому міська рада позови, як первинний так і зустрічний не визнає, хоча при цьому в своїх поясненнях вказував, що оскільки міська рада до даного спадкового майна ніякого відношення не має, питання оформлення спадщини повинно вирішуватися спадкоємцями, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, покази свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що первинний позов ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4 до Уманської міської ради та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту прийняття спадщини – підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5 - не підлягає до задоволення.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 ( свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 14 січня 2009 року – а.с 4).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і батьком в свідоцтві про народження вказаний ? ОСОБА_6 ?а.с. 6). А згідно з даними свідоцтва про зміну прізвища ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, змінив прізвище на ?ОСОБА_4” ( а.с. 5).
Згідно даних довідки Уманського відділку ЧООБП, за даними Уманського відділку ЧООБТ 17/40 частин житлового будинку по АДРЕСА_3 зареєстровано за гр.. ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке видане Уманською державною нотаріальною конторою 15.08.1978 року № 1-6476 ( а.с. 11 – вих. № 57 від 20 січня 2009 року).
У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 січня 2010 року вказано про відмову гр.. ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ( вих. № 52/02-31 від 21.01.2010 року – а.с. 232).
В свідоцтві про право на спадщину по заповіту ( а.с. 12) від 15 серпня 1978 року зазначено, що спадкове майно складається із 17/20 частин житлового будинку за адресою – АДРЕСА_3, а спадкоємцями за заповітом вказані – син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7.
17 червня 1989 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_5 17/40 ч. житлового будинку по АДРЕСА_3 ( а.с. 47). При цьому в договорі вказано, що ОСОБА_5 проживає за адресою АДРЕСА_4 , а ОСОБА_7 – АДРЕСА_1. При цьому згідно даних технічного паспорту, який складено 26.05.1989 року ( а.с. 49-51), власника будинку вказані ОСОБА_7, доля - 17/40 (прізвище та ім’я по-батькові якої викреслені( без вказання підстав, а нижче від руки міститься підпис та від руки писаний текст ? ... Исправленому в строке владельцев верить...” 29.06.89 г.”), ОСОБА_10, доля -3/20, ОСОБА_6, доля - 17/40. Тобто, в 1989 році ОСОБА_7 займалася оформленням документів у зв”язку з договором дарування належної її частини будинку синові і при цьому ніяким чином ( достовірно знаючи, що згідно записів в технічному паспорті 17/40 належить її братові АДРЕСА_6) не оформила свої спадкові права на відповідну частину будинку – ідеальна частка – 17/40.
Згідно даних технічного паспорту на житловий будинок, що виданий 08 травня 2009 року, власником 17/40 частин житлового будинку по АДРЕСА_3 в м. Умань є ОСОБА_6, тобто до 2009 року ніхто із спадкоємців не переоформив на себе відповідну нерухомість і до цього часу вона рахується за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 Також у відповіді Уманського виробничого відділку КП ?еркаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації” ( вих № 1538 від 03.08.2010 року ) вказано, що за даними Уманського відділку ЧОБТІ на даний час за гр.. ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Уманською держнотконторою 15.08.1978 року р. № 1-6476, - зареєстровано 17/40 частин будинку, який знаходиться за адресою - м. Умань АДРЕСА_3.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Умань( свідоцтво про смерть НОМЕР_2, видане 02 березня 2010 року - а.с 133).
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і згідно з відмітками в паспорті зареєстрований за адресою м. Умань АДРЕСА_3 з 01.11.1989 року.
Згідно даних листа з Уманської міської державної нотаріальної контори, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7, заяви про прийняття спадщини подали син ОСОБА_12, 12 вересня 2005 року та син ОСОБА_5, 31 березня 2010 року, строк прийняття спадщини якому продовжено, відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.03.2010 року. При цьому ще 15 листопада 2005 року за реєстром №2-3192 видано свідоцтво про право на спадщину за законом синові спадкодавця ОСОБА_12 на спадкове майно – Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та на грошові вклади. Тобто в спадкові масі спадкодавці ОСОБА_7 майно за адресою м. Умань, АДРЕСА_3 не рахується. Що підтверджує факт не прийняття та не оформлення належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, як на момент відкриття спадщини, після смерті спадкодавці ОСОБА_6, так і на момент відкриття спадщини, після смерті спадкодавця ОСОБА_7, яка померла в травні 2005 року, тобто після набрання чинності 1 січня 2004 року ЦК України ( нова редакція). Аналогічна інформація міститься і в довідці Уманського ВЖ РЕУ №2 від 26.07.2010 року № 338.
Представник позивача ОСОБА_3 в своїх поясненнях в суді вказувала, що ОСОБА_7 мала інше житло – квартиру в м. Умань ( квартира АДРЕСА_2), де фактично і проживала і тому прийняти спадщину за адресою АДРЕСА_3 вона не могла, так як жила за іншою адресою. Відповідні пояснення представника позивача об’єктивно підтверджуються документами – записами в договорі дарування від 17 червня 1989 року, де вказано, що ОСОБА_7 проживає за адресою – АДРЕСА_1 та її спадковим майном, серед якого не вказано відповідне майно, показами свідка ОСОБА_13В.( дочки відповідача ОСОБА_22), онучки ОСОБА_7, яка вказувала, що бабуся проживала в АДРЕСА_1, а в частині будинку, в якій проживав ОСОБА_6, після його смерті почали проживати її батьки, а бабуся приходила до них в гості і допомагала.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_23( кожний окремо) підтвердили, що дійсно ОСОБА_4 приїжджав на похорони батька і вони разом збиралися вечором на другий день після його похорон ( весною 2008 року) та ОСОБА_4 показував їм речі, які віз взяв із батьківського помешкання ( в т.ч. столярське приладдя та фотографії) також він їм повідомив про деревообробний станок, який в послідуючому був переданий в тимчасове користування у церкву і в послідуючому на його прохання забраний із церкви ними ж.
Свідок ОСОБА_16 ( родичка ОСОБА_5) вказувала, що вона була на похороні ОСОБА_6 і приїжджав ОСОБА_4. Після похорону він говорив, що йому нічого не потрібно. Поховання здійснили ОСОБА_7 і ОСОБА_5 і також допомагав грішми і її зять - ОСОБА_17. Не заперечувала, що допомогу надавали і з роботи ОСОБА_6 в організації похорон. Вона не бачили після похорон, щоб ОСОБА_18, щось брав, але сказати, що він нічого не брав, вона теж не може ( не бачила). Також вона вказувала, що у ОСОБА_6 не було особистих речей. Чий був деревообробний станок, який передали до церкви вона не знає. Про шкіряну куртку вона не пам”ятає.
Свідок ОСОБА_13 ( дочка ОСОБА_5) вказувала, що добре пам”ятає похорон ОСОБА_6. ОСОБА_4 приїхав уже на самий похорон і ніякої допомоги в організації поховання він не брав. Також брати будь-яких речей він із хати не міг, тому що обід був удома і тому в хаті кругом стояли столи та не було ні до чого доступу і тому він з похорону пішов з пустими руками, хоча йому ніхто не забороняв, щось брати. Фотографії він забрав уже через рік після поховання. Станок у церкву передавали набагато пізніше після похорон ОСОБА_6 Її бабуся ОСОБА_7 не долюблювала ОСОБА_4. Після смерті ОСОБА_6 в належній ОСОБА_6 частині житлового будинку стала проживати її сім’я, а бабуся ОСОБА_7 проживала за іншою адресою - АДРЕСА_1 і приходила до них в гості. Що стосується показів свідка ОСОБА_13 дочки відповідача ОСОБА_5 з приводу категоричного заперечення того факту, що ОСОБА_4 після похорон ніяких речей не забирав, то суд оцінює їх критично, оскільки вона є близькою родичкою відповідача по первинному позову.
Свідок ОСОБА_19 ( сваха ОСОБА_5) вказувала, що її відомо, що ОСОБА_4 коли приїжджав та приходив до них у гості і пропонував її дітям ( сину ОСОБА_20 та невістці ОСОБА_13) будуватися АДРЕСА_3. При цьому в своїх поясненнях в суді свідок вказувала, що ОСОБА_4 при цьому говорив : ?... оно мне не надо, у меня все есть ...”.
Спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 року) став син померлого ОСОБА_4
Згідно ст. ст. 548, 549 цього ЦК України для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю, з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 549 ЦК України (1963р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені на протязі 6 місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ст. 256-259 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В судовому засіданні достовірно встановлений факт того, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки після його смерті вступив в управлінні та володіння спадковим майном про яке йому було відомо.
На підставі викладеного, суд вважає, що є підстави для задоволення первісного позову ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4, до Уманської міської ради та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту прийняття ОСОБА_4 і визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно - 17/40 частин житлового будинку АДРЕСА_3, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, які раніше належали ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини –задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
На позивача покладений обов’язок довести в суді ті обставини, що його мати ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_6. Тобто, відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України - позивач по зустрічній позовній заяві повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування. Таким чином, при викладених обставинах, у зв’язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві – позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 526, 529, 548, 549 ЦК України ( в редакції 1963р.), ст.ст. 3,10, 60, 209, 212-215, 256-259 ЦПК України, суд –
В И Р І В Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4 – задоволити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4, як спадкоємцем першої черги за законом, після смерті батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 17/40 частин житлового будинку АДРЕСА_3 , з відповідною частиною господарських будівель і споруд, які раніше належали ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2..
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис Резнік Ю.В.
З оригіналом вірно:
Суддя: Секретар: