Справа № 2- 1878/10

                                                                      Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

19 листопада 2010 р. Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого-судді Логвинюк І.М.,

                 при секретарі Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Український інноваційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської обл. Козоріз Н. С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 16.10.10 р. звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (далі – відповідач, АТ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської обл. Козоріз Н.С. (далі – третя особа, нотаріус), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що 18.07.08 р. між ним та відповідачем, в забезпечення виконання зобов»язання ОСОБА_3 перед АТ за кредитною угодою (далі - угода) № 124 від 18.07.08 р., було укладено іпотечний договір (далі – договір), посвідчений третьою особою та зареєстрований в реєстрі за № 4448. За даним договором ним відповідачеві було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована у КП «Волинське облбюро техінвентаризації» за НОМЕР_1. Через невиконання свого зобов»язання перед АТ з боку ОСОБА_3, у АТ виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки. 12.05.10 р. третьою особою, на підставі заяви АТ в особі його Луцької філії про вчинення виконавчого напису - на іпотечному договорі було вчинено такий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1304. При цьому АТ було подано нотаріусу довідку розрахунок заборгованості ОСОБА_3 перед АТ за угодою. Третя особа пропонує за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги відповідача в сумі 221 447 грн. 76 коп., у т.ч.: 194 936 грн. простроченої заборгованості; 5 407 грн. 13 коп. заборгованості по відсотках; 20 456 грн. 36 коп. пені по несплаченій простроченій заборгованості по кредиту; 648 грн. 27 коп. пені по несплаченій простроченій заборгованості по відсотках, а також нотаріальні послуги в сумі 2 500 грн. Оспорюваний напис вчинено на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.99 р. № 1172, однак, нотаріус також мала б керуватись Інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом МЮ України № 20/5 від 03.03.04 р. (далі – Інструкція). Виконавчий напис підлягає виконанню державною виконавчою службою. Однак, вказаною вище Інструкцією  - п. 293 – передбачено, що вчинення виконавчого напису здійснюється після спливу 30 днів з моменту одержання іпотекодержавцем та боржником, якщо він відмінний від іпотекодержавця, письмової вимоги про усунення порушень. Дане положення зазначено і у ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Відповідач не надсилав йому вимоги про усунення порушень основного зобов»язання, що випливає з умов угоди та, таким чином, нотаріус не пересвідчився у безспірності  вимоги, порушивши законодавство при видачі виконавчого напису. Просить позов задовольнити.

    Ухвалою суду від 26.10.10 р. забезпечено позов шляхом  заборони ВДВС Ковельського МРУЮ проводити певні дії.

В судове засідання 19.11.10 р. позивач не з»явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності суду не надав.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.10 р. не з»явилась, попередньо подала суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутності, зазначивши, що позову не визнає у повному обсязі.

Відповідачем подано суду письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що 12.05.10 р. третьою особою  було правомірно вчинено оспорюваний виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов»язанням, включаючи інші передбачені угодою нарахування, за наявності достатніх підстав вважати заборгованість безспірною та зобов»язання простроченим виконанням. Всі необхідні повідомлення та претензії з приводу спірних правовідносин перед вчиненням виконавчого напису надсилались як боржникові за основним зобов»язанням, так і позивачеві під розпис. Виконавчий напис виконано відповідно до вимог законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.    

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Козоріз Н. С., в судове засідання 19.11.10 р. не з»явилась, попередньо подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначивши, що вважає позов безпідставним.

Попередньо в судовому засіданні як представник відповідача, так і третя особа дали суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним відповідачем у письмовому запереченні проти позову. Просили позов залишити без задоволення.

На думку суду, розгляд справи по суті можливий у відсутності позивача, представника відповідача та третьої особи. .

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, третьої особи, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

          Та обставина, що третьою особою у справі – нотаріусом Козоріз Н.С. 12.05.10 р. було вчинено оспорюваний виконавчий напис, стверджується його копією.

Відповідно до копії кредитної угоди (далі – угода) від 18.07.08 р., між  відповідачем та ОСОБА_4 дійсно було укладено таку угоду, за умовами якої  він отримував у відповідача кредит на умовах  відновлюваної кредитної лінії на термін з 18.07.08 р. по 17.07.09 р. з лімітом кредитної заборгованості 200 000 грн., зі сплатою процентів в розмірі 21 % річних, порядок  нарахування яких визначено у п. 3.4 угоди. Порядок повернення кредиту погоджено сторонами  у п. 3.5 угоди. Відповідно до п. 3.7 угоди, визначено її сторонами забезпечення виконання позичальником умов угоди шляхом укладення між кредитором та поручителем – позивачем у справі, іпотечного договору нерухомого майна, а саме: двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Передбачено і відповідальність сторін угоди за невиконання чи  неналежне виконання її умов у ст. У11 угоди.

Та обставина, що між позивачем та відповідачем 18.07.08 р. дійсно було укладено іпотечний договір, за яким предметом іпотеки стало вищезазначене нерухоме майно, стверджується його копією. У цьому ж договорі його сторонами передбачено та погоджено права та обов»язки сторін договору, серед яких  - і право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти днів його вимога про усунення порушень зобов»язань за кредитною угодою та/або цим договором, залишиться без задоволення. Позивача було ознайомлено і з умовами вищезазначеної кредитної угоди.  

    Як слідує з копій претензій, адресованих відповідачем позивачеві та позичальникові за основною угодою, відповідач вчасно та належно виконав вимогу тих пунктів угоди, що передбачали його право звернення стягнення на предмет іпотеки у зв»язку з невиконанням умов кредитної угоди з боку позичальника, шляхом подачі заяви до нотконтори про вчинення виконавчого напису, що стверджується також копіями даних зворотніх поштових повідомлень про отримання позичальником ОСОБА_4 та позивачем, відповідно, 23.04.10 р., 22.04.10 р., письмових претензій відповідача.

    Розрахунок заборгованості позичальник за кредитною угодою, наданий представником відповідача, зауважень у суду не викликає.

Таким чином, на час звернення відповідача до нотаріуса з приводу вчинення оспорюваного позивачем виконавчого напису, за позичальником за кредитною угодою перед відповідачем як кредитором значилась значна заборгованість, а саме: 221 447 грн. 76 коп., що стверджується розрахунком заборгованості та ця обставина сумніву у суду не викликає.                                                    

    Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, кожна із сторін повинна довести перед судом ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Надати докази того, що поділ квартири між сторонами в натурі можливий, позивач не бажає. Відповідач заперечує проти поділу спірної квартири з огляду на її неподільність та дію договору іпотеки.

За змістом ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека – це вид забезпечення виконання зобов”язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов”язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншим кредитором цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про іпотеку “ від 05.06.03 р., іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, але  має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки,   передавати у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов»язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів, визначенні їх умов з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у ст. 629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Порука, як забезпечення виконання зобов»язання, передбачена ст. 553 ЦК України та умови іпотечного договору також обов»язкові до виконання.

Як зазначено у ч. 1 ст.15, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак, суд не вбачає порушення прав позивача вчиненням оспорюваного виконавчого напису нотаріусом за заявою відповідача, оскільки умови як кредитної угоди так і іпотечного договору передбачали право відповідача у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов»язання за кредитною угодою скористатись правом звернутись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису. Вчинено оспорюваний напис без порушення вимог законодавства та наведені позивачем на обґрунтування свого позову обставини не знайшли свого ствердження в судовому засіданні а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Обговорюючи питання про судові витрати, суд вважає, що сплачені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 26.10.10 р. забезпечено позов шляхом зобов»язання ВДВД Ковельського МРУЮ не вчиняти певні дії.

Відповідно до положень ст. 154 ЦПК України, питання про скасування заходів забезпечення позову суд може вирішити одночасно з ухваленням рішення. Суд приходить до висновку, що вжиті судом відповідно до ухвали суду від 26.10.10 р. заходи забезпечення позову слід скасувати.

      На підставі наведеного, керуючись ст.ст.11,10, 213-218, 88,154 ЦПК України,  ст.ст. 627, 327, 533 ЦК України, ст. ст. 9, 33, 35 Закону України “Про іпотеку”, ст. 87 Закону України «Про нотаріат», суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжитті за ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 26.10.10 р. у вигляді зобов»язання ВДВС Ковельського МРУЮ зупинити виконавче провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису - скасувати.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. А особи, які брали участь у справ, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу подано не було.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: