ІМЕНЕМ УКРАЇНИИ

УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНИОГО СУДУ   ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

          у справі ОСОБА_1

місто Запоріжжя

22 листопада 2010 року                             №11-1427

Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:

Шпоньки В.П. - головуючого, Дадашевої С.О., Татарінової А.І.,

за участю прокурора Наливайко М.Я., засудженого ОСОБА_1,        

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією з доповненнями до неї захисника засудженого – адвоката ОСОБА_5 на постанову Заводського районного суду міста Запоріжжя від 22 вересня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд   установив:

ОСОБА_1 , який народився у місті Запоріжжі і там же проживаючого по АДРЕСА_1 непрацюючого, неодруженого, , раніше судимого:

7 жовтня 2008 року вироком Заводського районного суду міста Запоріжжя зі змінами, внесеними ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року, - за ч.1 ст.296 КК України на 4 роки обмеження волі зі звільненням  від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки в силу ст.75 КК України та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, -

на підставі ст.78 КК України, ст.4082 КПК України, ст.166 КВК України направлено для відбування призначеного покарання у зв’язку з систематичним вчиненням ним правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

В апеляції  стверджується про нездійснення кримінально-виконавчою інспекцією попередження ОСОБА_1 щодо наслідків вчинення ним правопорушень, залишення судом цієї обставини без уваги, наявності підстав до застосування щодо ОСОБА_1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року у зв’язку з досягненням матір’ю засудженого 70-річного віку, необґрунтованого накладення адміністративного стягнення за ст.185 КУпАП на підставі постанови судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 травня 2010 року.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції:

ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційних скарг;

прокурор знайшов судове рішення законним і обгрунтованим.

Здійснивши апеляційну перевірку судового рішення апеляційний суд не вбачає підстав до задоволення апеляції виходячи з такого.

Згідно з ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.       Як убачається з матеріалів справи на ОСОБА_1 тричі накладалися адміністративні стягнення за вчинення ним правопорушень:

23 січня 2009 року, передбаченого ст.173 КУпАП, на підставі постанови судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 січня 2009 року;

 6 серпня 2009 року, передбаченого ст.173 КУпАП, на підставі постанови судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 10 серпня 2009 року;

21 травня 2010 року, передбаченого ст.185 КУпАП, на підставі постанови судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 січня 2010 року.

28 травня 2010 роки проти ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України.

На виконання вимог ч.1 ст.166 КВК України кримінально-виконавча інспекція двічі, 26 серпня 2009 року і 11 червня 2010 року, застосувала до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Згідно з п. «е» ст.7 ЗУ «Про амністію» від 12 грудня 2008 року N 660-VI амністія не застосовується до осіб до яких протягом 1998 - 2008 років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин. 7 жовтня 2008 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення умисного злочину.

Як убачається з матеріалів справи 18 вересня 1998 року ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі на підставі ст.4 ЗУ «Про амністію» від 24 липня 1998 року.

Сам по собі факт оскарження постанови судді від 26 січня 2010 року не є і не може бути перешкодою до виконання вимог ч.2 ст.78 КК України тим більш, що за даними цієї постанови ОСОБА_1 визнавав себе винним у злісній непокорі законній вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків з охорони громадського порядку.

На підставі викладеного та керуючись статями 362, 365, 366 КПК України,   апеляційний суд ухвалив:

 постанову Заводського районного суду міста Запоріжжя від 22 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1  залишити без змін, а апеляцією з доповненнями до неї захисника засудженого – адвоката ОСОБА_5 без задоволення.

                                                        судді

Шпонька В.П.                         Дадашева С.О.             Татарінова А.І.