ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
у справі ОСОБА_1
місто Запоріжжя
22 листопада 2010 року №11-1371
Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:
Шпоньки В.П. - головуючого, Яцуна С.Б., Татарінової А.І.,
за участю прокурора Копєйкіна Д.С., засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляціями засудженого ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 2 вересня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:
ОСОБА_1 , який народився у місті Мелітополі Запорізької області і там же проживаючого по АДРЕСА_1, не працюючого, не працюючого, який має на утримання двох неповнолітніх дітей, раніше судимого:
5 серпня 1992 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.3 ст.117, ч.2 ст.190, ч.2 ст.144, 42 КК України (1960 р.) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, звільненого з місць позбавлення волі за відбуттям покарання 29 вересня 1998 року;
10 березня 2000 року тим же судом за ч.1 ст.2296 КК України (1960 р.) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, за постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2000 року на підставі ЗУ «Про амністію» від 11 травня 2000 року строк покарання зменшено на ? частину;
31 липня 2007 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст.309, 75 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, -
засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України і за сукупністю злочинів остаточно на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Мірою запобіжного заходу обрано підписку про невиїзд.
Питання про речові докази вирішені вироком відповідно до вимог статті 81 КПК України.
ОСОБА_1 визнано винним у незаконному придбані у серпні 2009 року в місті Мелітополі, виготовлені та зберіганні в місці проживання канабісу (марихуани висушеної), яка є особливо небезпечним наркотичним засобом:
без мети збуту, по 12 вересня 2009 року, 451,33 г, який в нього був вилучений працівниками міліції;
з метою збуту, по 11 вересня 2009 року, 3,6776 г, які він незаконно збув за 50 гривен ОСОБА_6 при здійсненні оперативної закупівлі;
з метою збуту, по 12 вересня 2009 року, 3,82 г, які він незаконно збув за 50 гривен ОСОБА_7 при здійсненні оперативної закупівлі.
В апеляціях:
засуджений стверджує про необґрунтованість засудження за ч.2 ст.307 КК України, оскільки 11 і 12 вересня 2009 року він не збував наркотичні засоби, а вилученні в нього зберігав для особистого вживання. Просить скасувати вирок в частині засудження його за ч.2 ст.307 КК України і закрити справу. За ч.1 ст.309 КК України призначити покарання не пов’язане з позбавлення волі;
прокурор вважає необґрунтованим застосування положень ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.307 КК України. Тому, просить постановити новий вирок за яким за вказаним законом призначити йому позбавлення волі строком на 6 років.
У судовому засіданні апеляційної інстанції :
ОСОБА_1 і його захисник підтримали доводи своєї апеляції;
прокурор не знайшов підстав до зміни вироку. Не вбачив підстав до задоволення як апеляції засудженого так і апеляції прокурора.
Обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає підстави до задоволення апеляцій..
Винність засудженого_у вчинені інкримінованих йому злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і його діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.
Твердження засудженого і його захисника про невчинення збуту наркотичних засобів спростовується показаннями осіб (свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7), які здійснювали оперативну закупівлю у ОСОБА_1 наркотичних засобів 11 і 12 вересня 2009 року, які співвідносяться з відповідними матеріалами про отримання ними коштів на здійснення закупівлі, вилучення в них придбаних у ОСОБА_1 наркотичних засобів вказаних у вироку, вилучення в місці проживання ОСОБА_1 купюри – 50 грн., яку він отримав від закупника наркотичного засобу 12 вересня 2009 року.
Ці і інші вказані у вироку докази винності ОСОБА_1 в збуті наркотичних засобів отримані в установленому законом порядку. Тому, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв їх при постановлені обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ч.2 ст.307 КК України.
Засудженому_суд призначив покарання відповідно до положень Загальної частини КК України - у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, з належним урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання, зокрема, тих, на які є посилання в апеляції засудженого, а також тих, які обтяжують покарання. Саме з їх урахуванням, суд першої інстанції обгрунтовано призначив ОСОБА_1 реальне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України. Засуджений, хоча і визнав себе винним частково, до вчинення злочинів характеризується позитивно з місця проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. З урахуванням наведеного суд не погоджується з доводами апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про відсутність підстав до застосування положень ст.69 КК України і призначення ОСОБА_1 невідповідного покарання внаслідок його м’якості.
На підставі викладеного та керуючись статями 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд ухвалив:
вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 2 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_1 і прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.
судді
Шпонька В.П. Яцун С.Б. Татарінова А.І.