Справа № 2-2154/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

/ЗАОЧНЕ/

07 жовтня 2010 року, Сихівський районний суд м. Львова в складі: головуючого-судді- Волоско І.Р., при секретарі – Слободі В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ЖБК № 140 про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

    Позивачка  ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами у яких просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь 10 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачка, займаючи посаду голови правління ЖБК № 140, безпідставно відмовляла їй у видачі довідки про сплату нею пайових внесків за кооперативну квартиру, при цьому вимагаючи у неї сплатити нібито існуючу заборгованість по внесках, не надаючи жодних документів на підтвердження наявності у неї такої, рішенням суду було встановлено відсутність у неї будь-якої заборгованості по сплаті пайових внесків. До того ж, остання тривалий час відмовляла їй у видачі довідки про реєстрацію новонародженої внучки, хоча причин для такої відмови не існувало. Внаслідок протиправних  дій з боку ОСОБА_2 у неї відбувся гіпертонічний криз, спричинений завданими їй переживаннями. Оскільки вказаними діями з боку відповідачки їй та її сім”ї було завдано моральної шкоди, просить стягнути таку у судовому порядку.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить такі задоволити.

            Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з”явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, у зв”язку із чим суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

            Представник третьої особи ЖБК № 140 у поданому суду запереченні проти заявлених позовних вимог заперечив, вважає такі необгрунтованими, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, при цьому просить справу розглядати у його відсутності, у зв”язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

            Суд, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

        Відповідно до ст.ст.15,16,22  ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування завданих збитків; особа, якій завдано збитків у результаті  порушення  її   цивільного права, має  право на  їх  відшкодування.

        Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

        Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Відповідно до ст.119 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди має бути зазначено, у чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

            Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов”язковому з”ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з”ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями /бездіяльністю/ вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

            Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки такі грунтуються виключно на припущеннях ОСОБА_1 стосовно неправомірності дій відповідачки та безумовності її вини та не містять жодних даних про те, які ж законні права та інтереси позивачки були порушені ; позовна заява не містить жодних відомостей про те, в чому полягає завдана позивачці моральна шкода ; не надано у позові і жодного підтвердження самого факту заподіяння позивачці моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не вказується за яких обставин чи якими діями /бездіяльністю/ вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи матеріальній формі позивачка оцінює заподіяну їй шкоду, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується /оскільки завдана моральна шкода підлягає обгрунтуванню, а не просто зазначенню її розміру/ ; у позовній заяві відсутні не лише докази протиправності дій відповідача, але й наявність причинного зв”язку між декларованою шкодою і можливим протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні.

    Керуючись ст.ст. 15,16, 23, 119, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди” та на підставі ст.ст.   10, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

    У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ЖБК № 140 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

           Рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачів про перегляд заочного рішення, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

           Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня  проголошення.

ГОЛОВУЮЧА:

Рішення є оригіналом і зберігається у цив. справі № 2-2154/10 р.