Справа  № 2-а-1337/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

18 листопада  2010 року                                   м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді -  Бакланова Р.В.

при секретарі – Вєчкановій С.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника  відповідача  - Гончарової Ю.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в місті Лебедині   адміністративну справу  за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про визнання дій протиправними та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Лебедині про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 катеригорії, є інвалідом 3 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією аварії на ЧАЄС. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лебедині. 7 вересня 2010 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням змін до діючого законодавства, так як  законодавством встановлено розмір державної пенсії по третій групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. Але йому було відмовлено з посиланням  на призначення йому пенсії відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відшкодування фактичних збитків, без порушення норм чинного законодавства. Позивач просить визнати незаконною відмову відповідача в перерахунку пенсії, зобов’язати здійснити її перерахунок.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, подавши суду письмові заперечення, та пояснив, що змінами до Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» чітко визначений розмір пенсії, який встановлюється у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Загальний розмір пенсії позивача після перерахунку пенсії відповідно до вимог зміненого законодавства буде складати меншу суму, ніж він вимагає зараз і яка не буде відповідати вимогам чинного законодавства. Конституцією України визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій Конституція України такий обов’язок не поширює. Таким чином, порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне:

Позивач належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1  від 8 липня  2010  року та вкладкою до нього НОМЕР_2   ( а.с.7), довідкою МСЕК серія 10 ААА  від 13 травня 2010 року ( а.с.9) і має право на основну та додаткову пенсію.

Листом № С-32 від 8 вересня 2010 року Управління Пенсійного фонду в м. Лебедині було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з огляду на відсутність законних підстав ( а.с. 11).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відноси н від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадову особи зобов’язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який  відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом  другим цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам  3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статі 54  Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина  четверта статті 54 цього Закону передбачає, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі – 6 мінімальних пенсій за віком.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом з огляду на те, що зазначена стаття  частиною третьою доповнена  Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року ( набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54  Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 ( набрав чинності 13 грудня 2005 року). Суд вважає, що саме неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм абзацу 1 статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України « Про державні соціальні  стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить з 1 квітня по 30 червня 2010 року – 706 гривень, з 1  липня по 30 вересня 2010 року – 709 гривень, з 1  жовтня по 30 листопада 2010 року – 723 гривні.

Таким чином, для позивача як інваліда  3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи  із наведених розмірів.

Конституційний суд  України неодноразово розглядав проблему ( про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21\2005), пов’язану з реалізацією право на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній рівень життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція  та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги  і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Ухвалюючи рішення у даній справі суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право  на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте в сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного право є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України та ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірі меншому від 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі меншому від 50 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі  викладеного, керуючись ст.6,8,19,22,23,24,64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 2-15,17-18,33-35, 41-42, 47-51, 56-59,69-71, 79,86,87,94,99,104-107,110-111, 121,122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167,   Кодексу  адміністративного  судочинства  України, суд –

            П О С Т А Н О В И В:    

Позовні вимог ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними  дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині щодо відмови по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб інваліду 3 групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи всупереч ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».              

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії  ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб інваліда 3 групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст.ст. 49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з  23 червня  2010 року по 18 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано  19  листопада 2010 року.

             Суддя