Справа  № 2-а-1295/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року                                                                     м. Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону  України  «Про соціальний захист  дітей  війни»,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка зазначає, що всупереч вимогам даному Закону, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області не здійснило перерахунок її пенсії. Тому вона звернулася до суду та просить визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати їй державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по день винесення рішення суду незаконною та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок  та виплатити їй  вищевказану допомогу  за вищевказані періоди по день винесення рішення, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.  

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. В письмовому запереченні вказав, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, тому в УПФУ не було підстав проводити такі виплати. Крім того, п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачці виплачується у повному обсязі. Крім того зазначив, що УПФУ діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, Також представник відповідача зазначає, що позивачкою в позовній заяві не вказано поважних причини для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, тому він просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується пенсійним посвідченням із штампом „Дитина війни” (а.с.8). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством і з 2008 року по 2010 рік отримувала підвищення до пенсії згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Разом з тим, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, але  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 вказане рішення визнано неконституційним.

Статтею 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційним вищевказане положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не виплачувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України справа № 1-37/2008 р. № 26-рп/2008 р. від 27.11.2008 р. за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у позивачки права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, так як статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Суд враховує і те, що рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

       В 2009 - 2010 роках законами України про Державний бюджет на відповідні роки чи іншими нормативно - правовими актами не було встановлено обмежень щодо застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 р.  територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 - 2010 роках повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не відповідно до постанови КМУ за № 530 від 28.05.2008 р.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідачки вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії. Суд вважає необхідним зодовольнити позов в цій частині, визнати  бездіяльність управління Пенсійного фонду України протиправною.

Також суд вважає, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія             ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій УПФУ щодо не здійснення нарахування доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.07 року по 31.12.07 року, за 2008 рік з 22.05.08 року по 31.12.08 року  за 2009 рік з 01.01.09 року по 31.12.09 року, за 2010 рік з 01.01.10 року по 16.11.10 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

            Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України»,  Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.07 р.), Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;                                                          

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги   ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2010 роки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України « Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести  відповідні виплати  за 2007 рік з 09.07.07 року по 31.12.07 року, за 2008 рік з 22.05.08 року по 31.12.08 року  за 2009 рік з 01.01.09 року по 31.12.09 року, за 2010 рік з 01.01.10 року по 16.11.10 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                     Р.В. Бакланов