КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 2-а-755/ 2010 р.
П О С Т А Н О В А
іменем України
30 вересня 2010 року Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого – судді Непши О.І.,
при секретарі – Піроженко А.О.,
за участю позивача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
02 червня 2010 року позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 11 травня 2010 року щодо нього прийнята постанов у справі про адміністративне правопорушення за те, що у квазаний день близько 10 год. 15 хв. він керував автомобілем ВАЗ-21112, державний номер НОМЕР_1, і, рухаючись по пр.Жовтневому в районі вул.Новобудівна в м.Миколаєві, для надання переваги у русі не зупинив транспортний засіб перед дорожнім знаком 5.62 ПДР «Місце зупинки» при ввімкнутому забороняючому сигналі світлофору. Постановою на позивача накладений штраф у сумі 425 грн. Державтоінспектор Калюжний О.О., який зупинив позивача, повідомив йому суть порушення і вказав, що позивач не дотримався вимог п.8.10 та 16.3 ПДР. Позивач повідомив, що виїхав на перехрестя при зеленому сигналі світлофора, втім його пояснення не були взяті до уваги, і щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП та прийнята постанова, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 грн. Позивач зазначає, що його вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не доведена, фактично його дії відповідали вимогам ПДР, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності та застосування стягнення є незаконним.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, додатково пояснив, що виїхав на перехрестя пр.Жовтневого та вул.Новобудівної на зелений сигнал світлофора, а закінчив на жовтий. Власне дорожній знак «Стоп» проїхав на зелений сигнал.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого представника для участі у судовому засіданні не направив, втім надіслав на адресу суду заперечення проти позову та копію пояснень свідка події.
В своїх запереченнях відповідач вказує, що 11 травня 2010 року нагляд за дорожнім рухом по пр.Жовтневому в районі вул.Новобудівної в м.Миколаєві здійснював державтоінспектор Калюжний О.О. Там же близько 10 год. 20 хв. після проїзду перехрестя на забороняючий (жовтий) сигнал світлофора був зупинений автомобіль позивача, який порушив вимоги п.8.10 ПДР. Тому державтоінспектором після виявлення правопорушення складений протокол про адміністративне правопорушення та прийнята постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. Відтак, відповідач зазначає, що дії його працівника є законними, просить у позові відмовити (а.с.6-7).
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд з'ясував такі фактичні обставини.
11 травня 2010 року о 10 год. 20 хв. інспектором ДПС роти ВПС з обслуговування адміністративної території м.Миколаєва КаКалюжним О.О. щодо позивача складений протокол серії ВЕ № 163674 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП, за нездійснення останнім під час керування автомобілем ВАЗ-21112, державний номер НОМЕР_1, по пр.Жовтневому в районі вул.Новобудівна в м.Миколаєві, зупинки для надання переваги у русі перед дорожнім знаком 5.62 ПДР «Місце зупинки» при ввімкнутому забороняючому сигналі світлофору. В протоколі наявні власноручно викладені пояснення позивача, зі змісту яких вбачається, що він зі змістом протоколу не згоден, в ’ їхав на перехрестя на миготливий зелений сигнал, а залишив перехрестя, коли увімкнувся жовтий сигнал (а.с.8).
В той же день постановою вказаної посадової особи серії ВЕ № 111813 по справі про адміністративне правопорушення позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП України, та підданий штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.3).
Із письмових пояснень свідка ОСОБА_2. слідує, що він рухався по пр.Жовтневому на автомобілі, перед ним рухався автомобіль позивача, який перетнув перехрестя на забороняючий сигнал світлофора (а.с.8).
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами, встановленими ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як визначає ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В той же час ст.251 КУпАП визначає ще більше коло доказів у справі про адміністративне правопорушення, і, вказує, що, окрім протоколу про адміністративне про адміністративне правопорушення, доказами також можуть бути пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.
В судове засідання відповідач будь-яких доказів своїх заперечень, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, проти позову не надав. Втім, суд критично сприймає як доказ вказаний протокол, тому що він відображає лише суб’єктивну оцінку працівником ДАІ дорожньої обстановки.
Крім того, письмові пояснення свідка, представлені відповідачем суду, суперечать поясненням позивача по справі. А зважаючи на те, що свідок не був допитаний безпосередньо судом під час розгляду справи, суд, керуючись принципом гласності і відкритості, закріпленим в ст.ст.7, 12 КАС України, вважає неможливим прийняти його пояснення в якості доказу вини позивача.
Суд також зауважує, що згідно із п.16.8 ПДР, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді . Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора. Разом з тим, п.8.11 ПДР дозволяє водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а через це не доведена і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відтак, суд находить адміністративний позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, як визначає п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В той же час за правилами п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення в разі незаконності чи необґрунтованості винесеної постанови скасовує постанову і закриває справу.
Керуючись ст.ст.158, 160-162 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 11 травня 2010 року серії ВЕ № 111813 скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя ( підпис) О.І. Непша
Постанова набрала законної вили в день її проголошення.
Оригінал постанови знаходиться в архіві Корабельного районного суду м. Миколаєва у цивільній справі № 2-а-755/2010 рік.
Копія вірна:
Суддя Корабельного
районного суду м. Миколаєва: О.І.Непша