ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13 листопада 2009 року 10:20 № 2а-1372/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про оскарження рішень, дій та бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, а також про відшкодування шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в адміністративний суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про оскарження рішень, дій та бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, а також про відшкодування шкоди.
Позивач протягом судового розгляду неодноразово змінював позовні вимоги і в остаточній їх редакції від 28.09.2009 року просив суд:
- визнати протиправними діями фальсифікацію відповідачем факту невиконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24.05.2002 року;
- визнати протиправними діями відповідача ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2002 року упродовж розумного строку;
- визнати протиправними дії відповідача по наданню позивачу офіційної інформації, яка не відповідає дійсності щодо виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24.05.2002 року та ненаданню інформації про хід виконання подання прокуратури Дарницького району м. Києва від 09.12.2005 року;
- зобов'язати відповідача виконати подання прокуратури Дарницького району м.Києва «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві»від 09.12.2005 року;
- зобов'язати відповідача спростувати факт виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2002 року в газеті «Урядовий кур'єр»;
- стягнути з відповідача ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві моральну шкоду в сумі 20000 гривень;
- зобов'язати відповідача ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві надати позивачу всі завірені копії постанов згаданого виконавчого провадження, а саме:
Постанов ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві:
•№ 279/1від 31.05.2002 року «Про відкриття провадження»;
•№ 279/1 від 19.09.2002 року «Про закінчення виконавчого провадження»;
Постанови ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві:
•№ 501/12 від 25.09.2002 року «Про усунення недоліків державним виконавцем»;
Постанов ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві:
•№ 352/1 від 15.12.2005 року «Про відкриття виконавчого провадження»;
•№ 352/1 від 21.01.2006 року «Про зупинення виконавчого провадження»;
Постанов ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві:
•№ 20/1 від 23.09.2008 року «Про поновлення виконавчого провадження»;
•№ 20/1 від 23.09.2008 року «Про закінчення виконавчого провадження»;
Постанову Прокуратури Дарницького району м. Києва від 09.12.2005року.
Копію подання прокуратури Дарницького району м. Києва «Про притягнення до відповідальності працівників ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві за невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2002 року»;
- визнати протиправними діями:
•ненадання відповідачем відповіді по суті звернень вх. № 3076 від 16.02.2009 року, вх. № 3077 від 16.02.2009 року,
•невиконання подання Дарницької прокуратури м. Києва від 09.12.2005 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб: адміністратора та державних виконавців, які не забезпечили своєчасного виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2002 року упродовж розумного строку.
•бездіяльність відповідача по виконанню своїх службових обов'язків за ст.ст. 3, 20, 25, 39, 88 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати незаконною постанову Дарницького РУЮ у м.Києві № 21 від 23.09.2008 року «Про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Дарницького районного суду м. Києва»;
- зобов'язати відповідача:
•скласти акт відсутності боржника ВАТ «Радикал»у Дарницькому районі м.Києва;
•скласти постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю боржника у Дарницькому районі м. Києва;
•направити виконавчий лист №2-1976/02 за юридичною адресою боржника;
•надати позивачу відповідь по суті звернень вх. № 3076 від 16.02.2009 року, вх. №3077 від 16.02.2009 року;
- визнати неправомірним знищення відповідачем постанов ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві:
•№ 279/1 від 19.09.2002 року «Про закінчення виконавчого провадження»,
•№ 279/1 від 31.05.2002 року «Про відкриття провадження»,
ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві:
•№ 501/12 від 25.09.2002 року «Про усунення недоліків державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві для подальшого виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2002 року»,
•подання Прокуратури Дарницького району м. Києва від 09.12.2005 року згідно постанови прокуратури Дарницького району м. Києва від 09.12.2005 року;
- зобов'язати відповідача відновити постанови ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві:
•№ 279/1 від 31.05.2002 року «Про відкриття провадження»;
•№ 279/1 від 19.09. 2002 року «Про закінчення виконавчого провадження»;
ВДВС Дніпровського РУЮ у М.Києві:
•№501/12 від 25.09. 2002 року «Про усунення недоліків державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві для подальшого виконання рішення Дарницького районного суду М.Києва від 24.05. 2002 року»;
подання Прокуратури Дарницького району м. Києва від 09.12.2005 року згідно постанови прокуратури Дарницького району м. Києва від 09.12.2005 року;
- зобов'язати відповідача відновити втрачений виконавчий лист №2-1976/2002 та звернути його на виконання за територіальністю (місцем реєстрації юридичної адреси нового боржника ВАТ «Радикал»- у Деснянській районній адміністрації м. Києва);
- зобов'язати відповідача скласти акт про нестачу документів виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05. 2002 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача упродовж семи років та чотирьох місяців щодо примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2002 року;
- стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 626 грн. на користь позивача;
- стягнути з відповідача судові витрати Окружного адміністративного суду м. Києва на користь держави.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протягом тривалого часу з травня 2002 року не виконує рішення Дарницького районного суду м. Києва. Крім того, відповідач у процесі виконання зазначеного рішення допустив порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»та не надав відповіді позивачу на його звернення, чим порушив Закон України «Про звернення громадян». Також позивач посилається на порушення відповідачем інших нормативно-правових актів.
У своїх письмових запереченнях відповідач - Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві проти позову заперечив, аргументуючи тим, що рішення Дарницького районного суду м. Києва виконано, дії державного виконавця Синозацької І.П. вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується винесеними рішеннями Дарницького райсуду м. Києва, та матеріалами виконавчого провадження. Відповіді на звернення позивача йому були надані у встановленому законом порядку та строки.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
13.12.2005 року на виконання до Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у місті Києві надійшов дублікат виконавчого листа за №2-1976 від 24.05.2002 року про зобов’язання ліквідаційної комісії ВАТ «Радикал»надати ОСОБА_1 довідку про його заробітну плату з 1 січня 1996 року по 24 травня 1996 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, як виконавчі листи, що видаються судами.
15.12.2005 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії постанов були направлені сторонам виконавчого провадження.
На підставі виконавчого документу боржник –ВАТ «Радикал»надав до Відділу довідку про заробітну плату ОСОБА_1 з січня 1996 року по травень 1996 року, крім того, в довідці було зазначено, що ліквідаційна комісія на ВАТ «Радикал»не функціонує з 01.02.2002 року у зв’язку з припиненням ліквідаційної процедури відносно ВАТ «Радикал»ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2002 року по справі 24/1426.
Дана довідка міститься в матеріалах виконавчого провадження та була предметом дослідження у судовому засіданні.
Як стверджує представник відповідача, позивачу було запропоновано отримати дану довідку, яку він відмовився отримати. При цьому позивач подав до суду позовну заяву на дії державного виконавця та стягнення коштів.
Дана скарга була розглянута Дарницьким районним судом міста Києва і в позові стягувачу було відмовлено.
21.01.2006 року Відділ ДВС Дарницького РУЮ в м. Києві звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з поданням про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки ліквідаційна комісія «ВАТ «Радикал»не існувала в зв’язку з припиненням процедури банкрутства та застосуванням процедури санації та відновлення платоспроможності ВАТ «Радикал».
21.01.2006 року, в зв’язку з поданим поданням до суду, була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках, зокрема, звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою статті 11 цього Закону.
16.03.2006 року Дарницьким районним судом міста Києва винесена ухвала про заміну сторони виконавчого провадження - ліквідаційну комісію на ВАТ «Радикал».
Як стверджує представник відповідача, після винесення даної ухвали стягувач продовжував відмовлятися від отримання довідки, яку надав ВАТ «Радикал».
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження може бути зупинено у разі, зокрема, прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі.
З грудня 2005 року по вересень 2008 року стягувачем постійно подавалися позовні заяви та скарги до суду на дії Відділу та державного виконавця, та про стягнення коштів.
Рішенням Дарницького суду м. Києва в позові ОСОБА_1, зокрема, до ДВС Дарницького району м.Києва про визнання дій та відшкодування шкоди було відмовлено.
29.05.2007 року Дарницьким районним судом міста Києва було винесено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та відшкодування шкоди відмовлено.
Дане рішення було оскаржено ОСОБА_1, і на даний час, як зазначили сторони у судовому засіданні, залишено без змін.
Тож заяви ОСОБА_1 про скасування рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог до ВДВС, залишались без задоволення.
Копії даних заяв та ухвали суду щодо їх розгляду наявні в матеріалах виконавчого провадження.
Після розглянутих судом позовних заяв ОСОБА_1 та прийнятих рішень, 23.09.2008 року державним виконавцем була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження і 23.09.2008 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»копії постанов були направлені сторонам та до Дарницького районного суду м. Києва, оскільки рішення суду виконано.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 була направлена постанова про закінчення виконавчого провадження разом із довідкою ВАТ «Радикал»про його заробітну плату.
Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
При цьому є підстави вважати, що виконавче провадження правомірно було зупинено на час розгляду судами різних інстанцій скарг на дії державного виконавця з 2005 по 2008 роки, а тому підстави для визнання бездіяльності відповідача у цій частині позовних вимог відсутні.
Вимоги позивача стосовно надання постанов ВДВС Дарницького РУЮ в м.Києві 279/1 від 31.05.2002 року «Про відкриття виконавчого провадження», 279/1 від 19.09.2002 року «Про закінчення виконавчого провадження»та постанови ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві 501/12 від 25.09.2002 року «Про усунення недоліків державного виконавця", також задоволенню не підлягають виходячи із такого.
Суд, вирішуючи дану вимогу, виходить із того, що за інформацією, наданою представником відповідача дані постанови у Відділі відсутні, оскільки виконавчі провадження за 2002 рік знищені, в зв’язку із закінченням терміну зберігання.
Постанови ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2005 року та зупинення виконавчого провадження від 21.01.2006 року, ухвала Дарницького районного суду м. Києва про заміну сторони виконавчого провадження знаходяться у виконавчому провадженні та їх копії надані до суду.
Як пояснив представник відповідача, постанова прокуратури Дарницького району м. Києва від 09.12.2005 року у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві відсутня.
Одночасно із цим суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, що така постанова надсилалася до відповідача та у зв’язку із чим була до Відділу направлена, оскільки наряди номенклатури за 2005 рік знищені в зв’язку з закінченням терміну зберігання, а відновити ці дані не вбачається можливим.
Подання Дарницької прокуратури «Про притягнення до відповідальності ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві»також відсутнє, однак у матеріалах виконавчого провадження є відповідь про розгляд даного подання.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися, зокрема, до органів державної влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
У матеріалах виконавчого провадження містяться відповіді на звернення ОСОБА_1 від 16.02.2009 року вх. № 3076 та від 16.02.2009 року вх. №3077, які було направлено на адресу позивача простою кореспонденцією.
Позивач не заперечував, що дані відповіді отримав, однак не погоджується зі змістом цих відповідей.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Суд не вбачає протиправності дій відповідача у наданні позивачу відповідей на його звернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Факт порушень з боку органів державної влади відсутній, оскільки, виконавче провадження виконано.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача, оскільки таке рішення не слугуватиме захисту прав, свобод та інтересів позивача, тобто не слугуватиме виконанню завдань адміністративного судочинства.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача спростувати факт виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2002 року в газеті «Урядовий кур'єр», то суд зазначає, що з огляду на встановлені у суді обставини, такі підстави відсутні. При цьому такий спосіб захисту прав позивача не передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положень ч. 1 ст. 71 КАС України, у якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказується, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Отже, відшкодування моральної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В діях Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві відсутня будь-яка протиправність щодо позивача.
Позивачем не надані докази спричинення моральної шкоди, як і не обґрунтований позивачем розмір заявлених вимог, тому суд вважає, що позовні вимоги до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві у цій частині також безпідставні, не обґрунтовані на вимогах чинного законодавства і не підлягають задоволенню.
Оскільки позивачем не надано достатніх доказів, які свідчили б про наявність моральної шкоди у позивача з вини відповідача, у суду відсутні підстави задовольняти дані позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В силу ст.ст. 98, 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 87 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
При цьому суд звертає увагу на положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють питання щодо розподілу судових витрат.
Таким чином, підстави для відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи відсутні.
Згідно із ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів та у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Як встановлено судом, позивач вважає, що його право було порушено з моменту винесення державними виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто з 23.09.2008 року.
У той же час, як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції на позовній заяві, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 18 березня 2009 року. Дані обставини свідчать про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду. А позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову із підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Ю.І. Цвіркун