Справа № 2-1250

                                                                                                                                                                2010 року

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 року            Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді                          Остапчук Л.В.

        при секретарі                         Захарук Г.Л.

        за участю: позивачки            ОСОБА_1

                 відповідача          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 1994 року. Від шлюбу мають  неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

    У зв’язку з тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося, так як він постійно вчиняє сварки, які відбуваються на очах у дітей, агресивно себе поводить, періодично застосовує до неї фізичну силу, вчиняє психологічний тиск, матеріально сім’ю і дітей не забезпечує, позивачка звернулася з даним позовом до суду і просить їх шлюб розірвати та стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.  

    В суді позивачка позов підтримала, пославшись на обставини, викладені вище, пояснила, що за час наданий для примирення вони не помирилися, в даний час вони з чоловіком проживають окремо, через негідну поведінку відповідача вона вимушена була піти проживати до своїх батьків. Він викрадав меншу дитину, зараз обидві дочки проживають з нею. Допомоги на утримання дітей чоловік не надає, хоча є здоровим і працездатним. В них немає спільного господарства, у них різні бюджети. Вважає, що примирення між ними неможливе, тому просить позов задоволити.

    Відповідач позов визнав частково і суду пояснив, що дійсно вони з дружиною часто сварились, але причиною цього була не його негідна поведінка, а амбіції дружини. На розлучення згідний, так як дійсно між ними неможливе примирення. Що стосується стягнення аліментів, то з 01 вересня 2010 року він дає дружині по 400 гривень щомісяця на обох дітей. Надавати допомогу в більшому розмірі не має змоги, так як припинив підприємницьку діяльність через хворобу, у нього хребцева грижа, не може важко працювати, потребує лікування, хоча інвалідності немає. Просить в позові відмовити.

На думку суду позов підлягає до часткового задоволення.  

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 1994 року. Від шлюбу  мають двох неповнолітніх дітей, дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти перебувають на утриманні матері. Відповідач надає незначну матеріальну допомогу на утримання доньок, сторони близько шести місяців не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо, у них різні бюджети, вони спільного домашнього господарства не ведуть, примирення між ними не відбулося, що підтверджується  їх поясненнями.

 Суд, відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, прийшов до переконання, що дана сім’я існує формально,  примирення подружжя неможливе, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них і інтересам їх неповнолітніх дітей. Тому суд вважає за необхідне і доцільне розірвати шлюб між ними, тим паче, що обоє згідні на розлучення.

На думку суду, неповнолітніх дітей необхідно залишити на вихованні і утриманні матері, хоча відповідач проти цього заперечував і у висновку органу опіки зазначено, що діти можуть проживати як з батьком, так і з матір’ю.

    Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 184  Сімейного кодексу України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

    Відповідач хоча хворіє, але є працездатний, є приватним підприємцем, тому суд вважає, що він має можливість сплачувати аліменти, але сума аліментів повинна бути меншою, ніж заявлено в позові, а отже позов підлягає до часткового задоволення і стягненню підлягають аліменти на утримання неповнолітніх дочок в твердій грошовій сумі, а саме по 400 гривень на кожну дитину щомісячно.

    Таке рішення, на думку суду, буде законним і справедливим. Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей, суд приймає до уваги обставини, що мають істотне значення, а саме те, що діти є здоровими, відповідач хворіє (має хребцеву грижу), але є працездатним, інших утриманців немає. Враховуючи заробітну плату по регіону, суд вважає, що саме сума 400 гривень на кожну дитину буде реальною для стягнення. Крім цього, суд приймає до уваги і мінімальний розмір аліментів, який повинен бути стягнутий (не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку).

Відповідно до п.1 ч.1 і ч.2 ст.367 ЦПК України суд вважає за можливе допустити  негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів.

    В зв’язку з задоволенням позову з відповідача належить стягнути державне мито в дохід держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по вимозі про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст.57, 59, 81, 88, 213-215, 294, 295, 367 ЦПК України, ст.ст.105, 110, 112, 160, 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2  та  ОСОБА_1, зареєстрований 24 вересня 1994 року Відділом реєстрації актів громадянського стану  м.Рівне (актовий запис № 1273).

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище «ОСОБА_1».

Неповнолітніх дітей – дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на вихованні матері.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, приватного підприємця, на користь:

-   -     ОСОБА_1 на утримання дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,   аліменти   в твердій грошовій сумі   по 400 (чотириста) гривень на кожну дитину щомісячно , починаючи з 22 березня 2010 року і до повноліття дітей;

-   -     держави державне мито в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня;

-   -     на депозитний рахунок ГУ ДКУ в Рівненській області, розрахунковий рахунок 31219259700295, МФО 833017, код ЗКПО 22586549, УДК в Рівненській області, отримувач ГУ ДКУ в Рівненській області (у платіжному документі зазначається призначення платежу – “інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи”, а також найменування суду до якого звертається особа) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:      

Повний текст рішення виготовлено 19.11.2010 року.