Справа №22ц-6011/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Кантур А.М.
Доповідач – Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
16 листопада 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.
суддів - Заболотного В.М., Шарапової О.Л.
при секретарі - Зіньковець О.О.
з участю – відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на будинок в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.03.2010 року на житловий будинок №6 по пров. Піщаному в м. Прилуки, видане на ім’я ОСОБА_2, договір дарування 1\2 частини цього ж будинку від 21.04.2010 року, договір дарування 1\2 частини будинку від 07.04.2010 року, а також визнати за нею право власності в порядку спадкування на вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина, що складалась із житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. Вона як єдина спадкоємиця першої черги на підставі ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. А тому нотаріусом незаконно було видано на ім’я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.03.2010 року на вищевказаний житловий будинок.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 05 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, є її батько ОСОБА_6, а на день смерті останнього вона була неповнолітньою, і тому у відповідності до положень ст.1268 ЦК України вважалась такою, що прийняла спадщину. Відповідачка ОСОБА_2 не мала правових підстав для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, оскільки останній не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_7 на цей будинок також відсутні.
В письмових запереченнях ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним і обгрунтованим.
Третя особа по справі державний нотаріус Прилуцької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 подав письмові пояснення, в яких зазначає, що ним свідоцтво про право на спадщину на ім’я ОСОБА_2 видано з дотриманням вимог закону і підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, перевіривши доводи скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.1262 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв його рідний брат - ОСОБА_8 Після смерті останнього, на підставі ч. 4 ст. 1266 ЦК України, державний нотаріус правомірно видав на ім’я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на спірний будинок, а відповідачка після реєстрації права власності набула право розпоряджатися майном на власний розсуд, що свідчить про правомірність укладення нею договорів дарування.
Проте, з такими висновками місцевого суду погодитись не можна.
По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 (а.с.9), після смерті якого відкрилась спадщина – житловий будинок по АДРЕСА_2. Спадкоємцями померлого були його сини – ОСОБА_6 та ОСОБА_8.
З матеріалів справи вбачається та визнається відповідачкою ОСОБА_2 в її особистій заяві до Прилуцької міської державної нотаріальної контори від 10.3.2010 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, що після смерті ОСОБА_7 спадщина була прийняла лише одним спадкоємцем – батьком позивачки ОСОБА_6 (а.с.38).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). На день його смерті єдиною спадкоємицею першої черги була його неповнолітня дочка - позивачка ОСОБА_4 (а.с.6), яка на підставі ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
Заперечення відповідачів про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ЦК України (в редакції 2003 року) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки по справі достовірно встановлено, що спір виник з приводу спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, тобто відносини спадкування регулюються правилами діючого ЦК України.
За таких обставин, заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім’я ОСОБА_2 10.03.2010 року, та визнання за нею права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування частин спірного будинку, укладених ОСОБА_2 07.04.2010 року та 21.04.2010 року, то позивачем не наведено передбачених законом підстав для визнання цих правочинів недійсними. Позов про визнання недійсним наступного правочину на користь третіх осіб, укладеного щодо майна, отриманого за недійсним правочином, задоволений бути не може без наявності при укладенні останнього правочину порушень закону, які тягнуть за собою недійсність угоди. Наявність таких порушень по даній справі не встановлено, а тому заявлені вимоги ОСОБА_4 в цій частині задоволенню не підлягають.
Відновлення порушеного права власності у цьому випадку, враховуючи положення ч.3 ст.388 ЦК України, можливе шляхом витребування частин будинку від особи, яка не була стороною недійсного правочину, а набула майно за безвідплатним договором.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим. Таке рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 належить стягнути на користь ОСОБА_4 194грн. у відшкодування судових витрат.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1258, 1261, 1268, 1296, 1301 ЦК України, ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково .
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2010 року – скасувати.
Позов ОСОБА_4 – задовольнити частково . Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім’я ОСОБА_2 10 березня 2010 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, зареєстроване в реєстрі за №1-583.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у відшкодування судових витрат 194грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :