Справа № 11-783/2007 р. Головуючий у І інстанції Шляхов В.І.
Категорія ст. 185 ч.3 КК Доповідач Зенченко Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 листопада 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Широян Т.А.
суддів - Зенченко Т.С., Трейтяк О.П.
з участю прокурора - Басюка С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора Ріпкинського району на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2007 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця та мешканця м. Славутича Київської області, не одруженого, освіта базова загальна середня, учня 12 класу ЗОШ № 2 м. Славутича, раніше не судимого
за ст. 185 ч.3 КК України
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженця м. Красноводська Туркменістан, освіта базова загальна середня, учня 12 класу ЗОШ № 2 м. Славутича, не одружений, житель м. Славутича Київської області, раніше не судимого
за ст. 185 ч.3 КК України
повернута прокурору Ріпкинського району Чернігівської області для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_1. та ОСОБА_2. обвинувачуються в тому, що 4 грудня 2005 року , приблизно о 23 годині на території ринку, що розташований на території Неданчицьої сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області за попередньою змовою про викрадення майна підійшли до торгового павільйону „Діана”, який належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3. та розташований за адресою Привокзальна площа № 7, на якому з допомогою металевого предмета пошкодили металеву обшивку і через утворений отвір проникли в середину приміщення. Звідки таємно викрали музичну апаратуру, наручні годинники, картки поповнення рахунку мобільних операторів „Київстарт”, „ЮМС Джинс” та гроші в сумі 500 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_3. майнову шкоду на загальну суму 5152 грн.
Повертаючи справу на додаткове розслідування за ініціативою суду у зв'язку з неповнотою досудового слідства, суд в постанові зазначив, що в ході досудового слідства, не в повному обсязі органами досудового слідства були виконані вимоги ст.ст. 64, 433 КПК України. Судом були прийняти всі заходи щодо встановлення фактичних обставини справи. Судом відповідно до ст. 315-1 КПК України давалися органам досудового слідства окремі судові доручення 11.05.2007 року та 10.08.2007 року, проте вказівки суду не були виконані. У матеріалах справи відсутні акти ревізії, висновки товарознавчої експертизи чи інші документи на підставі якого підсудним інкриміноване спричинення потерпілій матеріальної шкоди 5152 грн. Органами досудового слідства не перевірено алібі підсудного ОСОБА_1. Пред'явлене обвинувачення є неконкретним через не встановлення розміру та характеру завданої злочином шкоди, не встановлено належним чином особи неповнолітнього ОСОБА_2.
Не погоджуючись з постановою суду ,прокурор, який затверджував обвинувальний висновок подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Доводи апеляції зводяться до того, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Порушень вимог ст.132 КПК України не вбачається, так як в обвинуваченні зазначено злочин у вчиненні якого обвинувачується дана особа, місце, час вчинення та інші обставини злочину, наскільки вони були відомі слідчому та і статтями кримінального закону, якою передбачено цей злочин. Крім того, прокурор може зміни пред'явлене обвинувачення. Суд має право дати окреме доручення щодо виконання окремих слідчих дій.
Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, посилаючись на те, що прокурор, який приймав участь у справ погодився з пропозицією суду та не заперечував щодо направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріли справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення ОСОБА_2. та ОСОБА_1. у скоєні крадіжки майна на суму 5152 грн. з торгового павільйону „Діана”, який належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3.. Проте, будь-яких даних щодо розміру завданої шкоди органи досудового слідства не з'ясували. Під час досудового слідства був допитаний в якості свідка син потерпілої ОСОБА_4., який дав пояснення та надав перелік викраденого товару з торговельного павільйону „Діана” (а. с. 39-40). На підставі лише зазначеного переліку органи слідства інкримінували спричинення потерпілій ОСОБА_3. майнової шкоди на суму 5152 грн.
Під час розгляду справи в суді, судом було винесена постанова від 11 травня 2007 року на підставі ст. 315-1 КПК України та дано доручення органам досудового слідства встановити розмір збитків, провести виїмку матеріалів ревізії, вилучити первинні бухгалтерські документи та встановити дійсну майнову шкоду, яка була спричинена потерпілій ОСОБА_3 внаслідок злочину. На виконання зазначеної постанови, слідчий лише обмежився записом ОСОБА_3. щодо нестачі на суму 5178 грн. 70 коп. без обліку та назви викраденого товару, без його вартості. Проте підсудним було пред'явлено обвинувачення у скоєні крадіжки товарів на суму 5152 грн. Вказані розбіжності не були предметом доказування органами досудового слідства.
Колегія суддів погоджується з твердженнями суду, про необхідність встановлення належним чином особи неповнолітнього ОСОБА_2.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства провадження в справах про злочини неповнолітніх мають свої особливості.
При розгляді справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у ст. 64 КПК України, з'ясовуються: його вік; стан здоров'я та загального розвитку ( ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо); умови життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення); обставини, що негативно вплинули на його виховання; влив дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, а також його ставлення до вчиненого.
Як свідчать матеріали кримінальної справи, органами досудового слідства зазначені вимоги закону не були виконані.
Слідчим в ході слідства не були допитані законні представники неповнолітніх ОСОБА_2. та ОСОБА_1.
Під час розгляду справи в суді законний представник неповнолітнього ОСОБА_2мати ОСОБА_2., повідомила, що її син у дитинстві отримав закриту черепно - мозкову травму з втратою свідомості та перебував на стаціонарному лікуванні.
Суд намагався суттєво усунути недоліки досудового слідства, виносячи дві постанови від 11 травня 2007 року та 10 серпня 2007 року про виконання судового доручення щодо встановлення особи неповнолітнього ОСОБА_2 Проте, слідчий обмежився складанням власноручно довідки, що в ході досудового слідства даних про розумову відсталість та душевні захворювання ОСОБА_2та ОСОБА_1 здобуто не було і у слідства немає підстав та даних, які викликають сумнів щодо осудності вказаних осіб (а. с. 247). Будь-яких інших доказів органами слідства суду не були надані.
Встановивши під час судового розгляду справи, що органи досудового слідства належним чином не виконали вимоги ст. 433 КПК України щодо обов'язку повно і всебічно з'ясувати перелічені в цій статті обставини, суд залежно від конкретних обставин справи своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування.
Судом було з'ясовано, що органи слідства не виконали вимоги кримінально-процесуального закону, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування.
Як на досудовому так і на судовому слідстві підсудний ОСОБА_1. заперечував факт скоєння злочину разом з ОСОБА_2та надав алібі щодо його знаходження в період з 20 години до 22 години в колі своїх знайомих, а з 22 години 4 грудня 2006 року вдома. Проте , органи досудового слідства алібі відносно підсудного ОСОБА_1 не перевіряли, хоча на цю обставину посилався суд, даючи окреме доручення органу, який проводив досудове слідство.
Колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора, що суд відповідно до ст. 315-1 КПК України міг дати судове доручення на вчинення окремих дій.
Судом двічі виносилися постанови відповідно до ст. 315-1 КПК України щодо виконання певних слідчих дій. Але органи досудового слідства несумлінно та із ігноруванням ставилися до виконання судового доручення.
Колегія суддів вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляцію прокурора Ріпкинського району залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2007 року - без зміни.
Головуючий: Судді: