Справа № 2-224/07

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            24 вересня 2007 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:

            головуючого судді - Хоролець В.В.

            при секретарі - Зіненко Н.О.

            з участю адвоката - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури в сумі 700000 грн., - 

 

в с т а н о в и в:

 

            З заяви ОСОБА_1вбачається, що 29.05.2003 року прокурором Великобагачанського району Полтавської області у відношенні нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України. 27.06.2003 року старшим помічником прокурора Великобагачанського району йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України. Винним себе у вчиненні цього злочину ОСОБА_1 себе не визнавав.

18.07.2003 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 з обвинувальним висновком була направлена до Великобагачанського районного суду Полтавської області. 16.09.2003 року кримінальна справа судом була направлена прокурору району для проведення додаткового розслідування.

Заявник ОСОБА_1 вказує, що після повернення справи для проведення додаткового розслідування його до прокуратури району не викликали, слідчі дії не проводились. На його звернення та звернення його захисника в усній формі до прокуратури району з проханням повідомити про результати розслідування кримінальної справи їм було відмовлено в наданні такої інформації.

Лише 01.03.2007 року на письмовий запит захисника заявника ОСОБА_1 прокурор Великобагачанського району відповів, що вказана кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1 закрита прокурором району 26.05.2004 року на підставі ст.6 п.2 КПК України.

В заяві ОСОБА_1 зазначає, що в порушення вимог КПК України прокуратура після закриття кримінальної справи не направила на його адресу копію постанови про закриття справи, а також не повідомила іншим чином, в зв'язку з чим він усвідомлював, що перебуває під слідством до моменту отримання його захисником офіційного повідомлення про результати розслідування справи, тобто 01.03.2007 року. Також йому не було роз'яснено порядок поновлення його порушених прав та порядок відшкодування моральної шкоди. Отже, заявник ОСОБА_1 вважає, що він перебував по даній кримінальній справі під слідством та судом з 29.05.2003 року по 01.03.2007 року, тобто на протязі 46-ти місяців і 1 дня.

Також ОСОБА_1 вказує, що постановою прокурора району від 26.05.2004 року встановлено, що у відношенні нього незаконно була порушена кримінальна справа, по якій він незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності та у відношенні нього незаконно був обраний запобіжний захід - підписка про невиїзд. Вважає, що в результаті незаконного обрання у відношенні нього запобіжного заходу підписки про невиїзд було порушено його конституційне право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Посилаючись на те, що незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури йому була завдана надмірно велика шкода, яка повинна бути відшкодована в повному обсязі, незаконні дії цих органів завдали йому моральних втрат, призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у нього погіршились відносини з оточуючими людьми, на протязі тривалого часу він був позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, і переніс великі душевні страждання, які виразилися в тому, що він обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, на протязі чотирьох років його переслідував страх бути засудженим до реального позбавлення волі та потрапити в середовище кримінальних злочинців, і з цього приводу він хвилювався, в нього різко погіршився стан здоров'я, в зв'язку з чим він вимушений був звертатися за наданням йому медичної допомоги, перебуваючи під підпискою про невиїзд, не мав можливості вільно відвідувати свого батька ОСОБА_2., який мешкає сам в с. Довгалівка Великобагачанського району і за віком та станом здоров'я постійно потребував допомоги, в зв'язку з притягнення його до кримінальної відповідальності він втратив повагу і довіру у своїх друзів і знайомих, до нього в с. Довгалівку, де він проживав в помешканні батька, приїздили працівники прокуратури, йому туди направлялися повістки з викликами в прокуратуру та суд, з приводу притягнення його до кримінальної відповідальності тривалий час переносили душевні страждання його рідні та члени сім'ї, з приводу притягнення до кримінальної відповідальності він був вимушений примусово проходити медичний огляд, заявник ОСОБА_1 звернуся до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів досудового слідства і прокуратури і просив суд відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету в рахунок відшкодування моральної шкоди 700000 грн.

06.08.2007 року ОСОБА_1 доповнив свою заяву в обґрунтування розміру завданої йому моральної шкоди, послався на незаконне застосування відносно нього прокуратурою району 09.07.2003 року приводу та направлення відповідного подання в порядку ст. 23-1 КПК України на адресу Великобагачанського районного управління юстиції та просив стягнути з Державного казначейства України 1000 грн. витрат за надання правової допомоги (а.с.57).

Ухвалою суду від 19.06.2007 року до участі в справі як співвідповідачі залучені юридичні особи - Державне казначейство України та прокуратура Полтавської області (а.с.31).     

            В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву з урахуванням її доповнення підтримав в повному обсязі і просив суд відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету в рахунок моральної шкоди 700000 грн., зобов'язавши Державне казначейство України списати з єдиного казначейського рахунку на його користь вказану суму та стягнути з Державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету на його користь на відшкодування витрат по оплаті юридичної допомоги в сумі 1000 грн. По суті заяви ОСОБА_1 пояснив, що він з липня місяця 2001 року по 21.02.2003 року працював на посаді начальника Державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції. 29.05.2003 року відносно нього прокуратурою Великобагачанського району було незаконно порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України. 27.06.2003 року старшим помічником прокурора району йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України, тобто його було притягнуто до кримінальної відповідальності. В процесі провадження досудового слідства щодо заявника було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Він примусово проходив медичний огляд. Після повернення справи Великобагачанським районним судом для додаткового розслідування, постановою прокурора від 26.05.2004 року кримінальна справа відносно нього була закрита на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, про наявність цієї постанови він дізнався 01.03.2007 року і усвідомлював, що перебуває під слідством. Через незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, примусового проведення медичної комісії та з інших дій, викладених ним в заявах, він зазнав моральних страждань, на підтвердження цього підтримав доводи, викладені ним в заявах і просив суд задовольнити його заяву з урахуванням доповнень в повному обсязі.

Представник відповідача прокуратури Полтавської області - помічник прокурора Великобагачанського району Хижняк І.В. заяву ОСОБА_1 не визнала, просила суд відмовити в задоволенні заяви, послалась на те, що ніяких незаконних дій у відношенні заявника органом досудового слідства та прокуратури вчинено не було, в діях ОСОБА_1 на момент порушення кримінальної справи вбачалися ознаки злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, йому було обрано згідно чинного законодавства найм'якший вид запобіжного заходу підписка про невиїзд, медична комісія ОСОБА_1 проводилася, оскільки це передбачено КПК України, вважає, що ОСОБА_1 не надав суду доказів про порушення його прав та доказів щодо заподіяння його моральної шкоди. 

Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, цей учасник процесу про день, місце і час розгляду справи сповіщений належним чином (а.с.41,54,65). В матеріалах справи маються письмові пояснення представника цього відповідача, за змістом яких вбачається, що Державне казначейство України заяву ОСОБА_1 не визнає і просить в її задоволенні відмовити за безпідставністю (а.с.46-48).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, надані учасниками процесу на засадах змагальності та диспозитивності, вивчивши та проаналізувавши матеріали кримінальної справи №03510013 по обвинуваченню ОСОБА_1 (номер по суду - 1-126/03), проаналізувавши всі докази в їх сукупності приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 з доповненнями підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 травня 2003 року прокурором Великобагачанського району Полтавської області у відношенні ОСОБА_1за фактом перевищення ним влади порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України (а.с.1-2 кримінальної справи №03510013).

В процесі досудового слідства по справі старшим помічником прокурора району 27 червня 2003 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України, тобто про те, що він вчинив перевищення влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що спричинили тяжкі наслідки (а.с. 5-7; а.с. 178-180 кримінальної справи №03510013). Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнавав (а.с. 183-184 кримінальної справи).

Постановою старшого помічника прокурора району від 25.06.2003 року у відношенні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід підписку про невиїзд, з якою заявник ОСОБА_1 був ознайомлений 25.06.2007 року (а.с.172-173 кримінальної справи № 03510013).

За направленням прокуратури Великобагачанського району ОСОБА_1 проходив медичну комісії в Чорнухинській ЦРЛ, про що комісією лікарів виданий медичний висновок (а.с.157,187 кримінальної справи №03510013).

02.07.2003 року на адресу начальника Великобагачанського районного управління юстиції прокуратурою направлено подання в порядку ст. 23-1 КПК України з викладенням обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України (а.с.170-171 кримінальної справи №03510013).

09.07.2003 року відносно ОСОБА_1 винесена постанова про його привід як обвинуваченого в прокуратуру Великобагачанського району (а.с.192 кримінальної справи №03510013).

15.07.2003 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України направлена з обвинувальним висновком до Великобагачанського районного суду Полтавської області (а.с.205 кримінальної справи №01510013).

16.09.2003 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 повернута прокурора району для проведення додаткового розслідування (а.с.218-222 кримінальної справи).

26 травня 2004 року прокурором Великобагачанського району винесена постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України (а.с. 236 кримінальної справи).

Як вбачається з ксерокопії постанови про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 від 26.05.2004 року, всупереч вимогам ч.1 ст. 214 КПК України рішення про скасування запобіжного заходу, обраного щодо заявника ОСОБА_1 не прийнято (а.с. 236 кримінальної справи № 03510013). З досліджених матеріалів кримінальної справи також не вбачається, що прокурором Великобагачанського району ОСОБА_1 роз'яснявся порядок поновлення його прав та відшкодування завданої шкоди, як те визначено ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Згідно ст. 2 КПК України визначені завдання кримінального судочинства - охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що досудове слідство по кримінальній справі відносно заявника ОСОБА_1 проводилося без додержання вимог, встановлених ст. 22 КПК України і ОСОБА_1 був незаконно притягнутий як обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянину внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч.1 ст.2 вищевказаного Закону передбачено право на відшкодування шкоди у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину.

Виходячи з положень п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно ч.ч.1,2,7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

З огляду на викладене, заявник ОСОБА_1має право на відшкодування йому моральної шкоди.

Оскільки в ході досудового слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_1, останній не визнавав своєї вини у інкримінованому злочині, не допускав само обмови, чим не перешкоджав з'ясуванню істини, і цим не сприяв незаконному притягненню до кримінальної відповідальності чи незаконному застосуванню запобіжного заходу підписки про невиїзд, підстав для застосування судом положень ч.4 ст.1176 ЦК України немає.

 Суд не може погодитися з доводами заявника ОСОБА_1 про те, що він на протязі 46 місяців і 1 дня перебував під слідством (з 29.05.2003 року по 01.03.2007 року), оскільки вважає, що хоч його представник і отримав повідомлення з прокуратури Великобагачанського району про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 01.03.2007 року (а.с.9), однак вважає, що після 26.05.2004 року, тобто після винесення постанови про закриття кримінальної справи ніякі слідчі дії з ОСОБА_1 не проводились, він не викликався органами досудового слідства і прокуратури, тому приходить до висновку, що фактично він перебував під слідством 12 місяців. 

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.13 Закону України  «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналогічна норма міститься в п.17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року №6/5/3/41 (зі змінами і доповненнями).

З урахуванням цього суд визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 липня 2007 року становить 440 грн. Отже, враховуючи період перебування заявника ОСОБА_1під слідством - 12 місяців, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 5280 грн. (440 грн.х12 місяців). 

Однак суд, визначаючи розмір відшкодування заявнику моральної шкоди враховує суть заявлених вимог, моральні втрати, завдані заявнику внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, характер порушення його життєвих зв'язків, що вимагає від заявника ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, на які він посилається в заяві, з урахування її доповнення та пояснень в судовому засіданні як обґрунтування розміру моральної шкоди, зважаючи на те, що він зазнав інших негативних впливів унаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості і приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити в розмірі 12000 грн.

Отже, з урахуванням викладених обставин, вимоги заявника ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

У зв'язку з цим також підлягають до часткового задоволення і вимоги заявника ОСОБА_1 на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги на суму 500 грн.

            На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8,33,55,56,62 Конституції України, ст.ст. 3,10,11,60,62,64,88,212-215 ЦПК України, ст.ст.2,22,214 КПК України, ст.ст.15,16,23,1176 ЦК України, ст.ст. 1,2,3,4,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд, -

 

в и р і ш и в :

 

Заяву ОСОБА_1задовольнити частково.

Відшкодувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, жителю АДРЕСА_1 пенсіонеру, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за рахунок коштів державного бюджету в рахунок моральної шкоди внаслідок незаконних дій органів досудового слідства і прокуратури (незаконного притягнення до кримінальної відповідальності) 12000 (дванадцять тисяч) грн., зобов'язавши Державне казначейство України списати з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_112000 (дванадцять тисяч) грн.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету 500 (п'ятсот) грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, зобов'язавши Державне казначейство України списати з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1500 (п'ятсот) грн.

Інші вимоги заявника ОСОБА_1, викладені в заяві залишити без задоволення.

 

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на  апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду  справи апеляційним судом.

 

 

     Суддя