АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________Копія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          “ 25 ” жовтня  2010 року                                           м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючого – судді Харчука В.М.

    суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

    при секретарі Жищинській І.М.

                   з участю: представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

                  представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, відповідачки – ОСОБА_5

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22ц – 5183  за   апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду від 21 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, стягнення грошової компенсації.

Заслухавши доповідача,  пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                               в с т а н о в и л а:

    В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3  про визнання права спільної сумісної власності подружжя, стягнення грошової компенсації. В обґрунтування вимог з послідуючими їх уточненнями вказувала, що з 20.11.1993 року перебувала і спільно проживала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем в будинку його батьків АДРЕСА_1 а з 03.11.2005 року власником цього будинку згідно договору дарування є відповідач ОСОБА_3 На зароблені нею кошти за кордоном, які вона в період з 2001 року по лютий 2008 року привозила та пересилала ОСОБА_3, в березні 2003 року було куплено будинок АДРЕСА_1 для проживання батьків відповідача, в зв’язку з чим право власності на  цей будинок було оформлено на батька відповідача – ОСОБА_6 Протягом 1998 – 2005 років за спільні кошти її та відповідача в будинку АДРЕСА_1 проведено роботи по його переплануванню, побудовано прибудову та господарські приміщення, зроблено капітальний ремонт в будинку, і загальна вартість виконаних робіт становить 270 898 грн. Рішенням суду від 18.06.2008 року  шлюб між нею та відповідачем розірвано. З липня 2008 року відповідач не допускає її та їх неповнолітню дочку в будинок, тому вона просила визнати спільною сумісною власністю її та відповідача, як подружжя, витрати на добудову до будинку, на проведення капітального ремонту будинку, побудову сараю, гаража, літньої кухні, і стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ вартості цих робіт, що становить135 449 грн. (а.с.3,185,324)

Судом до участі в справі в якості другого відповідача залучено ОСОБА_5, яка є матір’ю відповідача ОСОБА_3

Рішенням Красилівського районного суду від 21 липня 2010 року в задоволенні

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Вознюк Р.В.                                             Справа №22ц- 5183

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                   Категорія № 46

позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду вимогам закону та обставинам справи. Просила ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З’ясувавши повно й всебічно  обставини, на які сторони посилалися  як на підставу своїх вимог і заперечень, давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Встановлено і ці обставини ніким не оспорюються, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.11.1993 року по 04.06.2008 року. Після реєстрації шлюбу сторони стали проживати в будинку батьків відповідача – ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 Право власності на означене будинковолодіння з 17.10.1977 року було зареєстровано на батька відповідача – ОСОБА_6 Рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради № 980 від 29.09.2005 року ОСОБА_6 надано дозвіл на оформлення документації на добудову до житлового будинку по АДРЕСА_3 веранди розміром 10,0х4,5 м., перепланування в середині будинку із збільшенням житлової площі, гаража розміром 7,0х4,50м., літньої кухні розміром 6,0х3,0м.

03.11.2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування домоволодіння по АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

 Загальна вартість спірної прибудови, будівель господарського призначення, проведеного ремонту в будинку по АДРЕСА_3 в м. Красилові становить 270898 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Власником домоволодіння по АДРЕСА_3 в м. Красилові з 1977 року являвся ОСОБА_6, а з 03.11.2005 року власником цього майна на підставі договору дарування є ОСОБА_3

Судом першої інстанції об’єктивно встановлено, що всі прибудови, будівництва і ремонт в домоволодінні АДРЕСА_4 здійснювались до укладення договору дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Доводи позивачки про  те, що добудова веранди до житлового будинку по АДРЕСА_3, ремонтні роботи в зв’язку з переплануванням в середині будинку, будівництво гаража, літньої кухні, сараю виконані за грошові кошти, які вона заробила за кордоном, ніякими об’єктивними доказами не підтверджуються.

З огляду на ці обставини у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання домоволодіння АДРЕСА_4 й зокрема добудови до будинку, будівель господарського призначення, витрат на проведення капітального ремонту будинку по АДРЕСА_3 в м. Красилові об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та стягнення на користь позивачки грошової компенсації у розмірі Ѕ вартості цього майна.

Апеляційна скарга не містять посилання на докази та закон, які б впливали на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому підстав для його скасування колегія суддів не має.

Керуючись ст. ст.  307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

            Рішення Красилівського районного суду від 21 липня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис

Судді:  підписи

Копія відповідає оригіналу:   Суддя                                                       О.Ю. Кізюн