АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 _______________________________________________________________Копія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          “ 27 ” жовтня  2010 року                                           м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючого – судді Харчука В.М.

    суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

    при секретарі Жищинській І.М.

                   з участю: сторін

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22ц – 5151  за   апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 31 травня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача,  пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                               в с т а н о в и л а:

    В січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування вимог вказував, що 10.10.2009 року його колишній зять – відповідач у даній справі ОСОБА_2 звернувся із заявою до Зарічанського відділу міліції ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області, в якій звинуватив його та його дочку – ОСОБА_3 в тому, що вони ніби - то забрали особисті речі ОСОБА_2 та гроші в сумі 3 800 грн.; 07.11.2009 року відповідач звернувся із заявою в Центральний відділ міліції ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області, в якій вказав, що позивач погрожував йому фізичною розправою.

    За результатами перевірки обох заяв в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину.

      Позивач вважає, що зміст заяв ОСОБА_2 до міліції є ніщо інше, як наклеп з метою помсти за те, що у відповідача не склалося життя з донькою позивача. Факти, поширені відповідачем, набули широкого розголосу не тільки серед родичів, але і серед колег і друзів. Вважає, що в такий спосіб відповідач порушив його право на повагу до його честі та гідності, право недоторканості ділової репутації, адже він працює на посаді директора підприємства і за весь час роботи здобував лише повагу і авторитет серед своїх підлеглих і колег.

    Тому просив визнати відомості, які викладені ОСОБА_2 в заявах від 10.10.2009 року та 07.11.2009 року, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь та гідність і принижують його ділову репутацію; зобов’язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, вказану в заявах, шляхом відповідного вибачення перед ним та його донькою; стягнути з відповідача 2 000 грн. моральної шкоди.

    На стадії попереднього судового засідання 12.04.2010 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1  про спростування недостовірної

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Продан Б.Г.                                             Справа №22ц- 5151

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                  Категорія № 39

інформації та стягнення моральної шкоди. Проте в ході судового розгляду 21.05.2010 року подав до суду заяву про залишення без розгляду зустрічних вимог. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 31.05.2010 року зустрічну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

    Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 травня 2010 року, в якому ухвалою цього ж суду від 10.08.2010 року виправлено описку, позовні вимоги  ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 46, 59)

    В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Вважає, що висновки суду не відповідають матеріалам справи.

    Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

    Стаття 68 Конституції України встановлює обов’язок кожного неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

    Відповідно до правил ст. ст. 297,299 ЦК України  фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації. Відповідно до ст.275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими спеціальними способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що спричинило це порушення.

    З огляду на ці нормативні положення серед способів захисту порушеного цивільного права та інтересів не передбачена така форма захисту, як вибачення.

    Вбачається, що причиною звернення ОСОБА_1 в суд  із означеним позовом стало звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів із заявами від 10.10.2009 року та 07.11.2009 року, які на думку позивача за своїм змістом є безпідставними і носять наклепницький характер стосовно нього.

    Як видно з матеріалів справи між позивачем та відповідачем мають місце неприязні відносини, які склалися  внаслідок припинення сімейно-шлюбних відносин між відповідачем ОСОБА_2 та дочкою позивача – ОСОБА_3, і  супроводжуються взаємними претензіями різного характеру.

    За результатами розгляду обох заяв ОСОБА_2 органами міліції винесено постанови від 17.10.2009 року та 16.11.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи. Однак ця обставина не може бути підставною для задоволення позову.

    Згідно висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), вбачається, що звернення громадянина до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб, не може вважатися поширенням неправдивих відомостей. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України , даних в п.16 постанови від 27.02.2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, якщо в ході перевірки компетентним органом інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.

    Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції підставно виходив з того, що звернення ОСОБА_5 до правоохоронних органів із заявами про протиправну поведінку ОСОБА_1 стосовно нього, було наміром захистити свої права, і при цьому судом не було встановлено, що ці звернення ОСОБА_5 носять завідомо неправдивий характер.    

    Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, його висновки доводами апеляційної скарги не спростовуються, тому відповідно до правил ст.308 ЦПК України апеляційний суд не має підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст.  307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

            Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 31 травня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис.

   Судді: підписи.

    Копія вірна:  суддя                                                                         О.Ю.Кізюн