Судове рішення #12169402

  Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 листопада 2010 року                                                                         м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

                  в складі:     головуючого-судді     Ярмолюка О.І.,

          суддів                                Юзюка О.М.,     Власенка О.В.,

                                  при секретарі     Дідик А.Б.,

    з участю     відповідачів-позивачів     ОСОБА_1,

            ОСОБА_2,

    представника відповідачки-позивачки     ОСОБА_3,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та пені і зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними додаткових угод до договору про надання споживчого кредиту та договору поруки і спонукання до перерахунку процентів із апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 серпня 2010 року,

 

встановила:

           В січні 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року № 11203483000 в сумі 271599 грн. 14 коп. і пені в розмірі 745 грн. 78 коп. Обґрунтовуючи позов, ПАТ «УкрСиббанк» зазначило, що ОСОБА_1, який одержав кредит в сумі 34300 доларів США під 11,3 % річних на строк до 22 серпня 2028 року, та ОСОБА_2, яка згідно договору поруки від 23 серпня 2007 року № 1 поручилась за виконання позичальником свого обов’язку з повернення грошових коштів, не виконують належним чином грошове зобов’язання, внаслідок чого нарахована пеня і банк вправі достроково стягнути дану заборгованість.

           В березні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсними додаткових угод до вказаного договору про надання споживчого кредиту: № 1 від 23 серпня 2007 року, № 2 від 3 лютого 2009 року (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації), № 3 від 3 лютого 2009 року (щодо зміни схеми погашення кредиту), - і додаткової угоди до вказаного договору поруки № 1 від 28 лютого 2009 року (згода забезпечувати змінене зобов’язання). Також вони просили зобов’язати ПАТ «УкрСиббанк» провести перерахунок сплати процентів за споживчим кредитом із розрахунку 11,3 % річних.

           На думку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оспорювані правочини суперечать  ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і п. 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808) (далі – Правила), а тому є недійсними в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

           Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначили, що ПАТ «УкрСиббанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за користування кредитними коштами до 22,6 % і змінив розмір щомісячного ануїтетного платежу, а також не зазначив сукупної вартості кредиту та графіку його погашення і не роз’яснив їм про переваги та недоліки такої системи погашення кредиту, внаслідок чого додатковими угодами встановлений істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків сторін, що обмежує їх права споживачів.

    Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 серпня 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь банку 271599 грн. 14 коп. заборгованості по кредиту, 745 грн. 78 коп. пені, 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 274164 грн. 92 коп. В позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

    Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов’язання за кредитним договором, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідачів солідарно. Також суд прийшов до висновку, що оспорювані правочини відповідають вимогам закону та вчинені при вільному волевиявленні сторін, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не довели їх недійсність.

           В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові ПАТ «УкрСиббанк» відмовити, а їх позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Навівши доводи своєї позовної заяви, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказали на невідповідність оспорюваних правочинів закону. Окрім того, вони зазначили, що суд неправильно обчислив заборгованість за кредитним договором і безпідставно відмовив їм у призначенні бухгалтерсько-економічної експертизи, а також не врахував, що зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором були змінені без згоди ОСОБА_2, внаслідок чого порука останньої припинена.

    Представник ПАТ «УкрСиббанк», який у встановленому законом порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився.

           Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

           Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

           Встановлено, що 23 серпня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11203483000, за яким банк надав останньому кредит на придбання однокімнатної квартири в сумі 43300 доларів США на строк до 22 серпня 2028 року. /п.п. 1.1, 1.2, 1.3.5 договору/.  

           ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання протягом перших 30 календарних днів від дати видачі кредиту сплатити проценти за користування  кредитними коштами в розмірі 11,3 % річних, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягав перегляду відповідно до умов договору. При цьому сторони домовились, що, якщо АКІБ «УкрСиббанк» не повідомить позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць, то застосовується її розмір, який діяв у попередньому місяці    /п.п. 1.3.1 договору/.

    Також сторони визначили перелік обставин, з настання яких банк може збільшити розмір процентної ставки /ч. 1 п. 5.2 договору/. Однією з таких підстав є порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання його зобов’язань) /пп. «а» ч. 1 п. 5.2 договору/.

    При цьому була погоджена процедура збільшення розміру процентної ставки, у відповідності до якої банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення її розміру повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа. У разі незгоди із новим розміром процентної ставки ОСОБА_1 мав не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку нової ставки, достроково повернути банку всю суму кредитних коштів і здійснити інші платежі за договором /ч.ч. 2, 3 п. 5.2 договору/.    

           За порушення термінів виконання грошового зобов’язання ОСОБА_1 зобов’язався сплатити банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу /п. 4.1 договору/, а у разі порушення позичальником умов кредитного договору банк вправі вимагати від нього дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит /п.п. 3.1.2 договору/.

    В день підписання договору про надання споживчого кредиту АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1. Сторони визначили, що у разі настання обставин, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2 договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до пункту 1.3.1 договору.

           Тоді ж між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 укладено договір поруки     № 1, за умовами якого, у разі невиконання ОСОБА_1 грошового зобов’язання, остання зобов’язалась нести разом з боржником солідарну відповідальність перед кредитором з повернення кредиту, сплати процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

    3 лютого 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 уклали додаткові угоди до договору про надання споживчого кредиту № 2 (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації) і № 3 (щодо зміни схеми погашення кредиту). Сторони перенесли строки сплати процентів за період з 1 грудня 2008 року до 31 грудня 2008 року на період з 1 грудня 2013 року до 31 грудня 2013 року та змінили кінцевий термін повернення кредиту на 22 серпня 2038 року, а також з 3 березня 2009 року встановили розмір ануїтетного платежу – 315 доларів 06 центів США.

    У зв’язку з укладенням вказаних додаткових угод 28 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки. Остання надала згоду на зміну основного зобов’язання, що забезпечується порукою, і зобов’язалась перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. На випадок зміни в подальшому умов кредитного договору ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на здійснення таких змін без укладення додаткових угод.

    За весь час дії договору про надання споживчого кредиту визначена у п. 1.3.1 процентна ставка (11,3 % річних) не переглядалась.

           З початку 2009 року ОСОБА_1 став неналежно виконувати зобов’язання за кредитним договором.

    19 лютого 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_1 лист про подвоєння з 12 березня 2009 року процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитним договором. До дати початку нової ставки відповідач не повернув банку  достроково всю суму кредитних коштів і не здійснив інші платежі за договором.

           Розмір процентної ставки становив 22,6 %. ОСОБА_1 визнав її і у 2009 році сплачував проценти за цією ставкою.  

           У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 грошового зобов’язання за кредитним договором станом на 10 грудня 2009 року виникла прострочена заборгованість в сумі 1869 доларів 10 центів США, з яких 106 доларів 75 центів заборгованість по кредиту і 1762 долара 35 центів США заборгованість по процентам.

           Всього заборгованість за договором становить 34007 доларів 28 центів США, з яких неповернутий кредит – 32244 долара 93 цента США, проценти – 1762 долара 35 центів США. Окрім того, банком нарахована пеня в розмірі 745 грн. 78 коп. На листи ПАТ «УкрСиббанк» щодо погашення вказаної заборгованості відповідачі не реагують.

    Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються: установчими документами ПАТ «УкрСиббанк», укладеними між сторонами правочинами, довідками щодо заборгованості за кредитним договором, попередженнями банку про погашення цієї заборгованості та подвоєння процентної ставки на суму простроченої заборгованості.

    Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Частиною 1 статті 546 цього Кодексу визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

    В силу ст. 549 ч.ч. 1, 3 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

    Згідно зі ст.ст. 553 ч. 1, 554 ч.ч. 1, 2 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

    У відповідності до ст. 203 ч.ч. 1, 3 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

    Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оспорювані правочини відповідають вимогам закону та вчинені при вільному волевиявленні сторін.

    Доводи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо невідповідності цих правочинів чинному законодавству, у тому числі положенням Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ, суперечать встановленим обставинам. До того ж, останні не надали суду достатніх та об’єктивних доказів на підтвердження даного факту.

    Висновок експертного економічного дослідження від 24 вересня 2010 року    № 1192, складений Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, не є таким доказом, оскільки не містить достатньої інформації щодо предмета доказування. Цей висновок слід відхилити.  

    Також суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ «УкрСиббанк» вправі достроково стягнути неповернутий кредит, проценти за користування кредитними коштами і неустойку.

    Розмір заборгованості за кредитним договором, у тому числі по процентам, обчислений відповідно до умов кредитного договору.

    Посилання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на неправильність обрахунку даної заборгованості не заслуговують на увагу. При цьому суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у призначенні судової бухгалтерсько-економічної експертизи, оскільки для з ясування обставин, що мають значення для справи, не було необхідності у застосуванні спеціальних знань.  

    Є безпідставними твердження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 й щодо припинення поруки останньої у зв’язку із зміною зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором (подвоєння процентної ставки на прострочену заборгованість) без згоди поручителя.

           Укладаючи додаткову угоду до договору поруки, ОСОБА_2 надала згоду на зміну основного зобов’язання, що забезпечується порукою, і зобов’язалась перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

           За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що заборгованість за кредитним договором і неустойка підлягають стягненню з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в солідарному порядку.

           Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

           Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

           Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів  

ухвалила:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

           Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 серпня 2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

                     

                     Головуючий: /підпис/                            Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду                                    О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – Палінчак О.М.                           Справа № 22ц – 5069

Доповідач – Ярмолюк О.І.                                                                Категорія 27

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація