АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ______________________________________________________________Копія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          “ 11 ” жовтня  2010 року                                           м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючого – судді Харчука В.М.

    суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

    при секретарі  Вінярській А.А.

                   з участю: представника апелянта – Кендюх Т.В.,

                    відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22ц – 2010  за   апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2010 року за позовом товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача,  пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                               в с т а н о в и л а:

    В липні 2009 року товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 30 000 грн. В обґрунтування вимог позивач вказував, що 30.09.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом „ЗІЛ 131”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль „ CHERY Amulet”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4 і з яким позивач 05.03.2007 року уклав договір № 240/02-0180 добровільного страхування наземного транспорту. 15.05.2007 року до ТДВ „Страхова компанія „Провіта” із заявою звернувся страхувальник ОСОБА_4 щодо виплати страхового відшкодування, в зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відповідно до умов договору № 240/02-0180 від 05.03.2007 року є страховим випадком. Вартість страхового відшкодування виплаченого страховою компанією на користь страхувальника становить 30 000 грн. Цю суму позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу, а також понесені ним судові витрати в розмірі 552 грн.. які складаються з витрат по оплаті судового збору – 300 грн., та витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 252 грн.

    Під час судового розгляду 04.11.2009 року представник позивача подала до суду клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, та  уточнену позовну заяву про стягнення основного боргу в сумі 30 000 грн. та понесених судових витрат в сумі 552 грн. в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –Спірідонова Т.В.                                     Справа №22ц- 2010

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                  Категорія № 30

В.С. (а. с. 82-87).

    Ухвалою суду від 04.11.2009 року ОСОБА_3 залучено до участі в справі в якості співвідповідача.    

Рішенням  Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” на відшкодування матеріальної шкоди – 30 000 грн., судовий збір у сумі 300 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 грн., всього – 30 550 грн. В задоволенні позову до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

    В своїй апеляційній скарзі товариство з додатковою відповідальність „Страхова компанія „Провіта” вважає, що  рішення суду є незаконним, просить його скасувати  і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає, що відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України ОСОБА_3, як власник джерела підвищеної небезпеки – автомобіля „ЗІЛ 131”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, повинен нести матеріальну відповідальність, заподіяну водієм ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2 не перебував  в трудових відносинах чи договірних відносинах  з ОСОБА_3, а доводи ОСОБА_3 про  викрадення автомобіля ОСОБА_2 є безпідставними.

    Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

    Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом об’єктивно встановлено і ці обставини ніким не оспорюються, що 30.09.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом „ЗІЛ 131”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль „ CHERY Amulet”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4 Розмір матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля „ CHERY Amulet” складає 44293 грн. 69 коп.

 Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 05.03.2007 року № 240/02-0180  автомобіль „ CHERY Amulet”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований  на випадок пошкодження внаслідок ДТП у товаристві з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта”, яке і виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування  у розмірі 30 000 грн.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З’ясувавши повно й всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що страхове відшкодування у сумі 30 000 грн. підлягає відшкодуванню  на користь позивача відповідачем ОСОБА_2, як особою винною у скоєні дорожньо-транспортної події.

Цей висновок суду відповідає правилам п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, згідно яких шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку солідарну відповідальність повинен нести також і ОСОБА_3, як власник транспортного засобу - автомобіля „ЗІЛ 131”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, є безпідставними,  не ґрунтуються на вимог закону і на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст. ст.  307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” відхилити.

           Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис

Судді:  підписи

Копія відповідає оригіналу:   Суддя                                                       О.Ю. Кізюн