Справа № 309/1569/13-к

Провадження № 1-кп/309/13/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

потерпілого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження № 12013070050000462 відносно обвинуваченого: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Хустським районного суду від 21.12.2012 року за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний 28 березня 2013 року, близько 23-ї години 55 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , під час сварки з останнім, яка виникла на ґрунті ревнощів до жінки ОСОБА_4 , наніс ОСОБА_5 один удар рукою затиснутою в кулак в область обличчя, від якого той, не втримався на ногах і впав на підлогу. Після цього, ОСОБА_4 наніс йому ще два удари ногами в область паха та грудної клітини та близько трьох ударів руками, затиснутими в кулак, в область обличчя та по кистям рук, якими ОСОБА_5 прикривав обличчя, в результаті чого, спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців лівої орбітальної ділянки та тильної поверхні лівої кисті, рухомості мостового протезу передніх зубів верхньої щелепи, закритого уламкового перелому діафіза 4 п`ястної кістки лівої кисті з незначним зміщенням та поперечного перелому ІІ-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії без значних зміщень, які згідно висновку судово-медичної експертизи за № 277 від 04.04.2013 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

За вказане кримінальне правопорушення передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ч.1 ст. 122 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК визнав частково, та в своїх показах у судовому засіданні пояснив, що 28.03.2013 року близько 23-ї години 30 хвилин він запропонував своїй дружині ОСОБА_6 піти додому до ОСОБА_5 , щоб з`ясувати чи є в нього привід для ревнощів. Вони вдвох пішли до нього додому, а саме в АДРЕСА_2 . Прийшовши на вказаний адрес дружина постукала в двері і ОСОБА_5 відчинив двері,після чого він зайшов до будинку. Він спитав його, чи залицявся він до його дружини, однак ОСОБА_5 чіткої відповіді йому не надав, тоді він не втримався і наніс йому один удар рукою затиснутою в кулак в область обличчя, від якого останній впав на підлогу. Після цього він ще кілька хвилин розмовляв з ОСОБА_5 , з`ясовуючи всі обставини відносно стосунків ОСОБА_5 , які його цікавили і впевнившись, що приводів для ревнощів в нього не має, він пішов додому. Більше по суті показати нічого не може.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пі пояснив, що 28 березня 2013 року близько 23-ї години 55 хвилин він знаходився в себе вдома і в цей час у вхідні двері його будинку постукав його знайомий ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 , який прийшов до нього з своєю дружиною ОСОБА_6. Він відкрив двері і коли ОСОБА_4 зайшов в середину будинку, то він зразу без жодних розмов наніс йому один удар рукою затиснутою в кулак в область обличчя, від якого він втратив рівновагу і впав на підлогу, а ОСОБА_4 наніс йому ще кілька ударів ногами по тілу і після цього сів на нього і наніс ще кілька ударів руками в область голови. В той час коли ОСОБА_4 почав йому наносити удари то він тільки встиг помітити як злякалася його дружина ОСОБА_6 і швидко вибігла з хати, а він тільки прикривав обличчя від ударів. Через кілька хвилин ОСОБА_4 самостійно заспокоївся і перестав його бити і тільки сказав йому, що в нього накипіло і тому він наніс йому стільки ударів. Через кілька хвилин ОСОБА_4 пішов від нього, а в міліцію він звернувся вже тільки ранком наступного дня. До вищевказаного може доповнити, що приблизно три місяці тому він кілька разів бачився з вищевказаною ОСОБА_6 в м.Хуст і якщо добре пригадує, то одного разу вона навіть приходила до нього додому на каву, але нічого більше в нього з нею окрім кави не було, а він так думає, що ОСОБА_4 спричинив йому тілесні ушкодження на ґрунті ревнощів. Більше по суті показати нічого не може.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду ствердила, що 28 березня 2013 року близько 23-ї години 30 хвилин її чоловік ОСОБА_4 знову згадав про вищевказаний факт і запропонував їй піти з ним додому до ОСОБА_5 , щоб з`ясувати питання чи є привід в нього для ревнощів. Вона погодилася і близько 23-ї години 50 хвилин вони вдвох прийшли додому до ОСОБА_5 . Вона постукала в двері і їй відчинив сам ОСОБА_5 двері і тоді її чоловік зайшов в хату перед нею, а вона за ним. Зайшовши в хату вона тільки встигла почути як вони почали про щось між собою розмовляти і вона, не бажаючи цього слухати, вийшла на вулицю, де чекала свого чоловіка. ЇЇ чоловік ОСОБА_4 вийшов з хати приблизно через 10-15 хвилин і вони разом повернулися додому. Більше по суті показати нічого не може.

В судовому засіданні досліджені всі матеріали кримінального провадження № 12013070050000462:

Вина підсудного підтверджується оглянутими та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- протоколом про проведення слідчого експерименту від 09.04.2013 року, під час якого ОСОБА_5 показав, де і як саме ОСОБА_4 спричинив йому тілесні ушкодження ( 24-30);

- висновком експерта № 277 від 04.04.2013 року, згідно якого найбільш імовірно, що тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого могли виникнути внаслідок спричинення йому одного удару рукою в ділянку голови та одного удару рукою в ділянку грудей з послідуючим падінням потерпілого спиною і удару об тверде покриття підлеглого ґрунту ( а. с. 21-23);

Зазначені докази, сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, визнається і оцінюється судом як належні та допустимі, а у сукупності - достатніми та взаємозв`язаними для прийняття процесуального рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Суд, керуючись ст. 94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв`язку , з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за передбачене ч.1 ст.122 КК України, за кваліфікуючою ознакою - заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - вчинення злочину повторно.

Речових доказів по справі не має.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового провадження не застосовувалися.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Просив суд не призначати йому суворого покарання, та вибачився перед потерпілим за свій вчинок.

Під час розгляду справи в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Хустського районного суду від 21.12.2012 року за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вказаний злочин підсудний вчинив під час іспитового строку визначеного вказаним виром, а тому при призначенні покарання остаточно за даний злочин слід виходити з правил визначених ст.71 КК України.

Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, його позитивну характеристику, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільного позову по справі не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_4 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання, призначеного вироком Хустського районного суду від 21.12.2012 року 1 (одного) місяця позбавлення волі, призначити остаточне покарання у вигляді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити особисте зобов`язання, до набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подано апеляцію протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Хустський районний суд Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1