КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1778/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого –судді Лічевецького І.О., суддів –Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі –Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по Києву та Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2009 р. адміністративну справу за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по Києву та Київській області до прокуратури м. Києва про визнання недійсним та скасування припису,
ВСТАНОВИВ
Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по Києву та Київській області (надалі за текстом –«НБУ») звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати припис прокурора м. Києва від 27 жовтня 2008 р. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірним приписом позивача зобов’язано надати відомості, які становлять банківську таємницю.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2009 р. у позові відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі НБУ просить скасувати ухвалене судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вчиняючи дії щодо внесення припису відповідач діяв у межах повноважень наданих йому Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
У зв’язку з проведенням перевірки за зверненням директора ПП «Вікторія»та ПП «Оптима»щодо законності дій службових осіб НБУ при перевірці позивачем обмінних пунктів цих підприємств, відповідачем 29.09.2008 р. та 15.10.2008 р. направлено на адресу позивача запити про надання інформації.
Зокрема, прокуратура м. Києва просила надати копії: направлення на перевірку обмінних пунктів валют ПП «Вікторія», актів комплексних перевірок пунктів обміну валют, квитанцій за формою № 377-А, документів щодо зміни обмінних курсів, повідомлень про результати перевірки, відповідних аркушів книги вихідної кореспонденції, доручення на проведення перевірки.
Оскільки НБУ відмовив відповідачеві в наданні інформації, 27.10.2008 р. прокуратурою м. Києва внесено припис з вимогою усунути порушення чинного законодавства шляхом надання документів визначених у згаданих запитах.
Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (надалі за текстом –«Закон № 1789-XII») прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Статтею 8 цього Закону встановлено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Згідно статті 20 Закону № 1789-XII при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою.
Відповідно до ст. 22 Закон № 1789-XII письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
З огляду на викладене, логічним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача при внесенні припису.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а посилання скаржника на те, що інформація, надання якої вимагає прокурор, становить банківську таємницю є помилковим.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07 грудня 2000 р. № 2121-III банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.
Надання жодного з вище перелічених видів інформації прокурор м. Києва не вимагав, а обмінні пункти ПП «Вікторія»та ПП «Оптима»не є ні банками, ні клієнтами.
З урахуванням положень статті 20 Закону № 1789-XII не може бути прийнято судом як доказ і посилання позивача на ту обставину, що вищезгадана інформація віднесена до службової і її розкриття регулюється внутрішніми нормативними актами НБУ.
Згідно з частиною першою статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по Києву та Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2009 р. –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 23 листопада 2010 р.