Справа № 2 – 4919\10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі головуючого – судді Кочевої І.В., при секретарі Щербань М.О., за участю представника позивача, що діє за довіреністю – ОСОБА_1, представника відповідача – Літенко О.О., що діє за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій та стягнення зайво сплачених сум,-
В С Т А Н О В И В :
В позові вказано, що 20.06.2008 року між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №ZPDNGK НОМЕР_1, відповідно до якого позивач отримав кредит на купівлю житла в сумі 112000 грн. та 4560 грн. на сплату страхових платежів, з обов’язком виплати 2686 грн. 94 коп. щомісячного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Позивач зазначив, що жодного разу не порушував умови кредитного договору та вчасно вносив платежі з погашення кредиту. У лютому 2009 року при внесенні ним чергового місячного платежу за кредитним договором працівником банку усно йому було повідомлено про підвищення ставки відсотку за кредитом – до 30% річних. До того позивач письмових повідомлень від банку щодо підвищення процентної ставки по кредитному договору, її розрахунок і обґрунтування відповідності підвищення діючому законодавству – не отримував, хоча адресу місця свого проживання не змінював. Крім того, позивачу банком не було запропоновано укласти додаткову угоду, як того вимагає укладений кредитний договір. Звернення позивача до банку з приводу надання йому відомостей про вручення йому письмового повідомлення про підвищення процентної ставки, з якої дати вона підвищена – відповідачем не задоволені. Позивач вважає, що він не був належним чином повідомлений про підвищення відсоткової ставки, про новий розмір щомісячних платежів, з ним не було укладено додаткової угоди з цього приводу, чим банк, на його думку порушує його права. Позивач, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів, Закону України «Про банки та банківську діяльність», ЦК України, просить визнати незаконним підвищення відсоткової ставки за вказаним кредитним договором до 30% річних та стягнути з банку 6459 грн. 62 грн. надмірно сплачених позивачем платежів за період з 11.02.1009 року по 11.04.2010 року внаслідок збільшення, незаконного на думку позивача, відсоткової ставки та покласти на відповідача судові витрати.
Позивач у судове засідання не з’явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник позивача позовні вимоги підтримала та просить задовольнити з підстав, викладених у позові. Представник відповідача вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими, просив відмовити в задоволенні позову.
Суду надано письмові заперечення відповідача проти позову, мотивовані тим, що відповідно до п.2.3.1 кредитного договору та ст.651 ЦК України сторони домовились про право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів України, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору; зміні облікової ставки НБУ та ін. Відповідно до умов кредитного договору банк повинен надіслати позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Таким чином, банк правомірно збільшив проценту ставку позивачу, бо на день укладення договору - 20.06.2008 року офіційний курс гривні, встановлений НБУ був 100 дол.США=485 грн. 25 коп., а 25.12.2008 року – коли банк прийняв рішення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором офіційний курс гривні становив 100 дол. США=779 грн. Тобто зміна курсу склала більше 60%. Таким чином, на момент підвищення відсоткової ставки по кредитному договору було здійснено відповідно до діючого на той час законодавства, а обов’язок позивача сплачувати підвищену відсоткову ставку виник до того, як стала чинною заборона банкам підвищувати відсоткову ставку, передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року, який набрав чинності з 10.01.2009 року.
Банк повідомляв позивача про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки листом від 31.12.2008 року. Крім того, залишити позивачу відсоткову ставку, встановлену кредитним договором – в розмірі 20,4% річних банк не може, оскільки це є порушенням вимог ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність, ч.3 ст.346 ГК України, оскільки станом на сьогодні банк сплачує за депозитами у гривнях проценти у розмірі 21% річних. Разом з тим внесені зміни щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку регулюють питання не відповідальності осіб, а правовідносини пов'язані зі сплатою за користування кредитними коштами і не можуть регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом, оскільки зворотної сили не має. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Василівського районного суду від 11.08.2010 року до участі у справі залучено в якості відповідача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
П.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настанні події, не залежно від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (змін кредитної політики банку).
Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст.652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладені договору.
Як встановлено в судовому засіданні, 20.06.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір №ZPDNGK НОМЕР_1, згідно якого (п.8.1.) позивачу надано кредит в сумі 112 000 грн. на купівлю житла, 3360 грн. – на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 640 грн. – для сплати страхового платежу страхування майна на перший рік дії кредиту; 560 грн. – для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту; 12000 грн. – на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.2.1.3, 2.2.7 договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% вічних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до п.7.2 договору. та 4560 грн. на сплату страхових платежів, з обов’язком сплачувати 2686 грн. 94 коп. щомісячного платежу, на строк до 20.06.2018 року включно.
Кредитним договором було встановлено, що позивач повинен сплачувати платежі в період з 11 по 16 число кожного місяця, а щомісячний платіж становить 2686 грн. 94 коп. відповідно до графіку погашення кредиту, вказаному у додатку №2 до кредитного договору.
02.04.2023 року зі сплатою 15% річних та щомісячним платежем у розмірі 2827,77 грн.
Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що кредитор має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору; зміні облікової ставки НБУ та ін. Цим же пунктом передбачено, що банк повинен направити позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Копія кредитного договору є в матеріалах справи.
В порушення вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не сповістив позивача неналежним чином про підвищення відсоткової ставки. Посилання позивача про неотримання ним такого повідомлення підтверджено заявами позивача на адресу банку від 25.02.2009 року та від 30.06.2009 року, відповідями банку на цю заяву – від 02.03.2009 року, 03.07.2009 року (а.с.19-25). Заперечення та доводи відповідача про виконання ним умов п.2.3.1 кредитного договору, а саме про направлення належним чином позивачу письмового повідомлення від 31.12.2008 року про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки (а.с.40-46) суд до уваги не приймає, оскільки суду не надано належних та достатніх доказів отримання позивачем такого повідомлення.
Наданий відповідачем реєстр №233\а (а.с.45) не містить відомостей про те, що позивач отримував вказане повідомлення банку.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів повідомлення позивача про підвищення з 01.02.2009 року відсоткової ставки за договором, така зміна відсоткової ставки є недійсною.
Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Повідомлення про односторонню зміну умов договору, яке надано відповідачем суду (а.с.44) не містить реквізитів офіційного документа, а саме: на повідомленні відсутній відтиск мокрої печатки банку, воно не містить вихідного номеру.
Дії відповідача щодо направлення позивачу повідомлення про зміну умов договору без додаткової угоди та без супроводження інформацією щодо реальної вартості кредиту є порушенням вимог Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених Постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007 року. Зокрема, пункт 1.3 Правил встановлює, що Банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами. Пропозиція про зміну значення процентної ставки із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження рівнозначно переукладанню кредитної угоди, тому банк зобов'язаний був разом із листом та додаткової угоди надати позивачу всю необхідну інформацію згідно вимог зазначених Правил, чого і не відбулося.
Згідно ст.654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Правочини вчиняються усно або в письмовій формі відповідно до вимог ч.1 ст.205 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому, норма закону носить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. На підставі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Виходячи з викладеного, в будь-якому випадку обмін листами між сторонами договору є обов'язковим. Якщо обмін листами не відбувся правочин не може вважатися вчиненим у письмовій формі.
Наслідки недодержання письмової форми договору передбачені ч.2 ст.1055 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як встановлено в судовому засіданні повідомлення банку від 31.12.2008 року про зміну банком в односторонньому порядку з 01.02.2009 року розміру відсоткової ставки за кредитним договором до 30% річних позивач не отримав, а тому не мав змоги повідомити у разі своєї незгоди про це банку, та не мав змоги погасити заборгованість за кредитним договором достроково повністю. Таким чином, збільшення відсоткової ставки за кредитом до 30% є непогоджений з позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитодавець реалізовуючи своє право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування наданим кредитом допустив суттєві порушення вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України в сфері кредитування та допустив порушення принципу рівності сторін договору, учасником якого є споживач, обмежив право споживача на одержання необхідної, доступної та своєчасної інформації щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, що відповідно до ст.21 Закону України «По захист прав споживачів» вважається порушенням прав споживача.
Оскільки Банк, в порушення вимог кредитного договору, Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог способом, зазначеним позивачем шляхом визнання неправомірним дій банку щодо одностороннього збільшення з 01.02.2009 року відсоткової ставки за користування кредитом до 30% річних.
Слід зазначити, що набрав чинності Закон України №661-ІУ від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Відповідно до змін, які внесені цим Законом до ст. 1056-1 ЦК України та ч.4 ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банкам заборонено, зокрема збільшувати процентну ставку за користування кредитом в односторонньому порядку.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч.1, 4 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю. Правові наслідки недійсністю правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.
Вказані зміни до законодавства України набрали чинності 09.01.2009 року, а підвищення процентної ставки за кредитним договором банк в односторонньому порядку пропонує підвищити з 01.02.2009 року, під час дії заборони.
Оскільки позивач не надав свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, як це передбачено умовами укладеного сторонами кредитного договору, попередня договірна умова повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов сторонами Договору.
Таким чином, п.2.3.1 кредитного договору щодо права відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Ст.47 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законом.
Таким чином, дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом суперечать діючому законодавству.
Приймаючи до уваги, що одностороннє підвищення банком відсоткової ставки за кредитом потягло за собою сплату позивачем заборгованості за кредитом в розмірі, більшому, ніж встановлено умовами договору за період з 11.02.2009 року по 11.04.2010 року, що підтверджено квитанціями (а.с.26-28) підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення різниці між сумою коштів, сплачену позивачем на погашення заборгованості по кредитному договору та сумою щомісячного платежу, передбаченого п.8.1 договору за вказаний період в розмірі 6459 грн. 62 коп., який відповідачем не оспорювався.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 64 грн. 59 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11,21,47 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203,207, 215, 216, 628, 638, 640, 1047, 1055, 1056-1 ЦК України, Правилами надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затвердженими Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808, ст.ст. 10, 60, 88,209, 210, 212- 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № ZPDNGK НОМЕР_1 від 20.06.2008 року до ставки 30% річних.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» 6459 грн. 62 коп. на користь ОСОБА_3 .
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави держмито в сумі 64 грн. 59 коп. та 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Кочева І.В.