Головуючий у 1 інстанції - Пронька В.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року справа №2а-1946/10/1219 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Нікуліна О.А., Радіонової О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-1946/10/1219 за позовом ОСОБА_2 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району, треті особи ОСОБА_4, Відділ Держкомзему у Новопсковському районі Луганської області про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом до Білолуцької селищної ради Новопсковського району, треті особи ОСОБА_4, Відділ Держкомзему у Новопсковському районі Луганської області про визнання недійсним та скасування рішення Білолуцької селищної ради від 09.03.2010 р. № 46/03 про відмову у наданні згоди на передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,15 га за рахунок земель Білолуцької селищної ради за адресою: АДРЕСА_2 зобов’язати відповідача прийняти рішення про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки за вищезазначеною адресою шляхом приватизації.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим що відповідач рішенням № 46/3 від 09.03.2010 року відмовив позивачу у наданні згоди на передачу земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 чим порушив його право на земельну ділянку. Підставою відмови у даному рішенні зазначено те, що нібито відсутня площа 0,15 га за адресою: АДРЕСА_3, оскільки власником будинку за даною адресою є ОСОБА_5 Вважає, що відмова у наданні дозволу позивачу на приватизацію земельної ділянки є незаконною, так як він, ОСОБА_2, є єдиним користувачем спірної земельної ділянки, що підтверджено договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності та довідкою № 489 від 29.08.2007 року, виданої Білолуцькою селищною радою. Також згідно земельно-кадастрової книги Білолуцької селищної ради за позивачем обліковується земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 площею 0,38 га (0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та 0,23 га для ведення особистого селянського господарства). Таким чином, у відповідача не було законних підстав для відмови у передачі у приватну власність земельної ділянки позивачу.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-1946/10/1219 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодився позивач по справі та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у вигляді недостатнього дослідження доказів по справі, не прийнятті до уваги умов договору № 34/05 відповідно до якого, позивач є користувачем спірної земельної ділянки, у вигляді невірного застосування ст. 118 Земельного Кодексу України щодо розгляду питання про право власності на земельну ділянку, просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, незважаючи на те, що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:
08.04.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача Білолуцької селищної ради з заявою про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, та 0,23 га для ведення особистого селянського господарства за адресою : АДРЕСА_4
06.05.2009 року за результатом розгляду заяви відповідачем прийнято рішення № 34/6 про передачу позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною, площею 0,1898 га, в тому числі ріллі 0,1898 га за рахунок земель Білолуцької селищної ради за адресою: АДРЕСА_4
09.03.2010 року за результатами розгляду даної заяви відповідачем прийняте рішення № 46/3 про відмову у наданні згоди на передачу позивачу у власність земельної ділянки, розміром 0,15 га за адресою: АДРЕСА_4 в зв’язку з тим, що відсутня за даною адресою площа 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, оскільки будинок з господарськими та побутовими спорудами, який розташований на даній земельній ділянці належить на праві приватної власності ОСОБА_4
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності від 22.11.1990 р. позивачу, як забудовнику, за вищезазначеною адресою надана земельна ділянка загальною площею 700 кв.м., де згодом був побудований будинок.
31 липня 2003 року ухвалою Новопсковського районного суду затверджена мирова угода ОСОБА_6 та ОСОБА_2 по справі № 2-286 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна. За вказаною мировою угодою сторони визнають право власності на домобудівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Луганською області за ОСОБА_6, яка здійснила реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.
02.10.2003 року ОСОБА_6 згідно договору дарування подарувала, а ОСОБА_7 прийняв у дар житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_4 Та 10.10.2003 року державна реєстрація права власності на цей будинок проведена за ОСОБА_7
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 29.04.2009 р. посвідченого ОСОБА_8, нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу, ОСОБА_5 продав вищезазначений житловий будинок третій особі по справі ОСОБА_4, та 06.05.2009 року державна реєстрація права власності на цей будинок проведена за нею.
Зазначені обставини встановлені постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 16.09.2009 року в адміністративній справі № 2а-960/2009 р. за позовом ОСОБА_2 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району про визнання дій незаконними, визнання незаконною бездіяльності, визнання недійсним та скасування рішення Білолуцької селищної ради від 06.05.2009 р. № 34/5, яка набрала законної сили.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 377 Цивільного Кодексу України.
Разом із тим у такому випадку право користування земельною ділянкою не є самостійним, так як обов'язковою умовою для його виникнення є наявність у особи права власності на нерухоме майно, згідно до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 16.09.2009 року в адміністративній справі № 2а-960/2009 року таке право належить ОСОБА_4
Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ст. 116 ЗК України право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування і в межах, вказаних в цих рішеннях.
Відповідно до ст. 126 ЗК України (чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Враховуючи той факт що ОСОБА_4, як набувач житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5, не позбавлена цього права то відповідно до вимог ст. 120 Земельного Кодексу України право користування земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок та частина ділянки яка необхідна для обслуговування цього будинку, належить ОСОБА_4 з приводу чого є відповідне рішення суду.
В силу ж вимог статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Аналіз приписів чинного у період виникнення спірних правовідносин цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія також вважає, що позивач не є законним землекористувачем спірної ділянки, тому суд правомірно відмовив позивачеві у передачі у приватну власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-1946/10/1219 за позовом ОСОБА_2 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району треті особи ОСОБА_4, Відділ Держкомзему у Новопсковському районі Луганської області про визнання недійсним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.В. Жаботинська
Судді: О.А. Нікулін
О.О. Радіонова