Справа № 22ц – 3748/10 Головуючий у 1 інстанції – Костюкевич О.К.
Категорія – 45 Доповідач – Осіпук В.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Данилюк В.А.
суддів Гапончука В.В., Осіпука В.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Ківерцівської міської ради про визнання нечинним рішення ради та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду від 19 липня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом. Вказувала на те, що згідно з рішенням Ківерцівської міської ради №8/3 від 22 серпня 1997 року відповідачу ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,0754 га. та видано відповідний Державний акт. Однак площа наданої їй земельної ділянки згідно вимірів, погоджених з суміжними землекористувачами, в тому числі і з нею, фактично становить 0,0725 га. Тобто, відповідачу ОСОБА_2 неправомірно збільшено площу земельної ділянки на 0,0029 га.
Вважаючи, що наведені обставини порушують її права як суміжного землекористувача, є підставою суперечок між ними, позивач просила визнати нечинним рішення Ківерцівської міської ради про виділення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 і скасувати виданий їх Державний акт на право приватної власності на землю.
10 червня 2010 року під час розгляду справи судом першої інстанції до участі у ній притягнуто як співвідповідача ОСОБА_4
19 липня 2010 року рішенням Ківерцівського районного суду позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано нечинним рішення Ківерцівської міськради №8/3 від 22.08.1997 року в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 в розмірі 0,0754 га. Скасовано Державний акт на право приватної власності на землю виданий 14.02.1997 року ОСОБА_2
Стягнуто з відповідачів в користь позивача солідарно 16 грн. понесених судових витрат.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати як незаконне, прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність невідповідності між розмірами земельної ділянки, вказаної у Державному акті про право приватної власності на землю виданому ОСОБА_2 та земельної ділянки, якою фактично користується відповідач, порушує права позивача ОСОБА_1 як спадкоємця майна померлого чоловіка ОСОБА_5, що був землекористувачем суміжної земельної ділянки з відповідачем ОСОБА_2 Оскільки їй як спадкоємцю Ѕ частини будинковолодіння, після смерті чоловіка, переходить право користування земельною ділянкою, яка йому була надана у безстрокове користування для будівництва жилого будинку, і дане право порушене відповідачами.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується Державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Встановлено, що на підставі рішення Ківерцівської міської ради №8/3 від 22 серпня 1997 року відповідачу ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та господарських споруд площею 754 кв.м. (0,0754 га) в АДРЕСА_1 та видано Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 (а.с. 6-7, 50). Згідно акту від 29 лютого 1997 року межі даної земельної ділянки в натурі погоджувались з суміжними землекористувачами, в тому числі і з позивачем ОСОБА_1 (а.с. 8).
Крім того встановлено, що на підставі рішення виконкому Ківерцівської міськради №134 від 10 липня 1969 року про виділення земельної ділянки було передано у безстрокове користування для будівництва жилого будинку земельну ділянку площею 500 кв.м. (0,0500 га) чоловіку позивача ОСОБА_5 (а.с. 13-16) по АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 разом із дітьми: сином ОСОБА_6, дочкою ОСОБА_7 успадкували в рівних долях Ѕ частину жилого будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться на вказаній земельній ділянці (а.с. 38) межі якої, згідно акту від 20 вересня 2008 року були погоджені з суміжними землекористувачами (а.с. 56).
Як вбачається з рішення Ківерцівського районного суду від 5 березня 2010 року, що набрало законної сили після оскарження в апеляційному порядку, Ківерцівську міську раду зобов’язано передати в оренду земельну ділянку громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 площею 0,0553 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 (а.с. 129-132).
Згідно повідомлення міського голови Ківерцівської міської ради від 29 жовтня 2010 року №7.3-602 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 не оформлено.
Наведені обставини дають підстави вважати, що на час вирішення судом першої інстанції даного спору земельна ділянка по АДРЕСА_2, яка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2, що по АДРЕСА_1, позивачу ОСОБА_1 Ківерцівською міською радою в користування чи у власність не виділялась. Право користування чи право власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку державними актами не посвідчувалось, тобто права користування чи права власності на дану земельну ділянку позивач не набула. Отже ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом неіснуючого права.
Оскільки судом першої інстанції була допущена невідповідність зроблених ним висновків встановленим обставинам справи і неправильно застосовані норми матеріального права, а тому постановлене судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Ківерцівського районного суду від 19 липня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Ківерцівської міської ради про визнання нечинним рішення ради та скасування Державного акту на право приватної власності на землю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді