Справа №2-2187-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.
при секретарі Рівному Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 100000,00 грн. та 40583,56 грн. пені, посилаючись на те, що відповідач 29 лютого 2008 року отримала у нього в борг 100000 (сто тисяч) гривень, що підтверджується розпискою із зобов’язанням повернути вказану суму до 31 липня 2008 року. Оскільки відповідач борг не повернула, позивач змушений був звернутися до суду. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Пізніше позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 27.09.2010 року складає: сума основного боргу в розмірі 100000,00 грн.; інфляційні витрати за період з 31.07.2008 року по 27.09.2010 року в розмірі 22900,00 грн.; три проценти річних за порушення грошового зобов’язання нарахованих за період з 31.07.2008 року по 27.09.2010 року в розмірі 6739,72 грн.
Позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Тому суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 лютого 2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 кошти в розмірі 100000,00 грн.
Згідно з даними розписки, яка була підписана відповідачем, вона зобов’язувалася в строк до 31 липня 2008 року повернути зазначену суму.
У вказаний в розписці строк відповідач не виконала взяті на себе договірні зобов’язання і не повернула позивачу визначену в розписці суму грошових коштів.
Факт укладення розписки та її дійсність ніким із сторін не оспорюється.
Згідно ст. 1047 ЦК України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню і відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути суму основного боргу в розмірі 100000,00 грн., інфляційні витрати за період з 31.07.2008 року по 27.09.2010 року в розмірі 22900,00 грн. та три проценти річних за порушення грошового зобов’язання нарахованих за період з 31.07.2008 року по 27.09.2010 року в розмірі 6739,72 грн., а всього – 129639,72 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати в розмірі 1820,00 грн. (судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 88, 214, 215, 224 ЦПК України, на підставі ст.ст. 524, 525, 526, 530, 533, 549, 610, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 100000,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 22900,00 грн. та три проценти річних за порушення грошового зобов’язання в розмірі 6739,72 грн. та судові витрати у розмірі 1820,00 грн., а всього – 131459 (сто тридцять одна тисяча чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 72 коп.
Заяву про перегляд судового рішення може бути подано до районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн