Справа № 22ц-6035/2010 Головуючий у першій інстанції Коверзнев В.О.
Категорія – цивільна Доповідач Лакіза Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Лакізи Г.П.,
суддів: Редьки А.Г., Скрипки А.А.,
при секретарі Марченко О.О.,
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представників відповідачів Андросенка М.М. і Лук”яненка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, Державного комітету рибного господарства України про поновлення на роботі,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2010 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги: визнати наказ №204-к від 01.06.2010 року недійсним і необґрунтованим; поновити його на посаді заступника начальника Чернігівдержрибохорони; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.
Вказаним рішенням у задоволені позову відмовлено, з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету м. Чернігова стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи;
- не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
- висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи;
- судом першої інстанції грубо порушені норми матеріального та процесуального права.
При цьому ОСОБА_2 посилається на те, що місцевим судом не взято до уваги наказ начальника Чернігівдержрибохорони, яким він призначений відповідальним за станом водоймищ під час нересту, і що його робоче місце під час нересту – водоймища Чернігівської рибоохоронної дільниці. Судом неправильно витлумачені пункти 3.1 та 3.5 Посадової інструкції заступника начальника Чернігівдержрибохорони, а також вимоги Інструкції Мінфіна №59 від 13.03.1998 року щодо відряджень. Також судом не взято до уваги те, що в наказі про звільнення відсутня вказівка, за який саме прогул він звільнений, відсутня дата прогулу. Вважає, що судом першої інстанції порушено ст.ст. 121, 24, 40-41, 47, 116, 117 КЗпП України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 15.05.2007 року працював на посаді заступника начальника – старшого державного інспектора Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, а з 01.05.2008 року був переведений з його згоди на посаду заступника начальника вказаного управління.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2010 року управлінням Чернігівдержрибохорони було виявлено, що 27 і 28 квітня 2010 року заступник начальника управління ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1. В той же день ОСОБА_2 надав письмові пояснення за вказаним фактом на ім’я начальника Чернігівдержрибохорони; згідно з резолюцією начальника, провідному юрисконсульту ОСОБА_4 було доручено організувати перевірку та підготувати висновок до 06.05.2010 р., що входить до його посадових обов’язків згідно пунктів 1.3, 3.7 та 3.14 посадової інструкції провідного юрисконсульта . 06.05.2010 р. за результатами проведеної перевірки ОСОБА_4 складений висновок, затверджений начальником управління, згідно якого матеріали перевірки були направлені до Державного комітету рибного господарства України для прийняття рішення щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, з посиланням у супровідному листі на доцільність вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.
Відповідно до п. 9 Положення про Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області в редакції, затвердженій 26.02.2009 року, заступники начальника Чернігівдержрибоохорони призначаються на посаду та звільняються з посади Головою Держкомрибгоспу.
Згідно Наказу Державного комітету рибного господарства України від 01.06.2010 року № 204-к ОСОБА_2 було звільнено з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що 27 та 28 квітня 2010 року позивач вчинив прогул, оскільки був відсутній на роботі без поважних причин. Такий висновок ґрунтується на встановлених по справі обставинах, що підтверджені дослідженими доказами.
Так, наказом начальника Чернігівдержрибоохорони № 40 від 23 квітня 2010 року заступник начальника ОСОБА_2 призначений відповідальним за здійснення державного нагляду за охороною, відтворенням та використанням водних живих ресурсів на Чернігівській рибоохоронній дільниці (а.с.68). Планом перевірки рибоохоронних дільниць Чернігівдержрибоохорони на 2010 рік, затвердженим начальником управління, проведення перевірки Чернігівської рибоохоронної дільниці не передбачене (а.с.59). Суд першої інстанції встановив, що 27-28 квітня 2010 року ОСОБА_2 перебував за межами Чернігівській рибоохоронній дільниці, оскільки с. Лебедівка належить до Козелецького, а не до Чернігівського району. Тому місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що перебування позивача поза місцем постійної роботи, в іншому населеному пункті відповідно до положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 58, було можливе лише на підставі розпорядження керівника та після отримання посвідчення про відрядження. По справі також встановлено, що 27-28 квітня 2010 року державний інспектор рибоохорони, до відання якого належить Чернігівська рибоохоронна дільниця, був відсутній на роботі у зв’язку з наданням йому вихідних днів. Враховуючи, що з 01.05.2008 року позивач не мав статусу та повноважень державного інспектора рибоохорони, та враховуючи коло посадових обов’язків заступника начальника управління, визначені у посадовій інструкції (а.с.32-33), суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що до компетенції заступника начальника Чернігівдержрибохорони не належить безпосереднє виконання повноважень державного інспектора рибоохорони, і що у відсутності державного інспектора позивач не мав особисто перевіряти стан дотримання законодавства з питань охорони водних живих ресурсів. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що 27-28 квітня 2010 року позивач знаходився на його робочому місці, визначеному відповідно до наказу начальника Чернігівдержрибоохорони № 40 від 23 квітня 2010 року, є необґрунтованими.
За матеріалами справи встановлено, що вчинення позивачем прогулу було виявлено 29.04.2010 р., а наказ про його звільнення виданий 01.06.2010 р. Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосоване в межах встановленого ст. 148 КЗпП України строку, оскільки в період з 18 по 28 травня 2010 року включно ОСОБА_2 перебував на лікарняному, в зв’язку з чим строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності підлягає продовженню на 11 календарних днів, тобто до 09.06.2010 року включно.
Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що ч.3 ст.40 КЗпП України не передбачена заборона розірвання з працівником трудового договору з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП, під час перебування працівника у відрядженні. Такий висновок суду відповідає змісту наведених норм трудового законодавства, які передбачають заборону звільнення в період тимчасової непрацездатності та перебування працівника у відпустці, а під час перебування у відрядженні працівник продовжує працювати та виконувати його трудові обов’язки. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що за відрядженими працівниками зберігаються протягом всього часу відрядження місце роботи (посади) згідно положення ст. 121 КЗпП України, не можуть бути підставою для поновлення позивача на роботі.
Отримання позивачем копії наказу не в день звільнення, а пізніше, не є підставою для поновлення його на роботі.
Доводи апеляційної скарги, що 02.06.2010 р. він виконував свої службові обов’язки, а тому відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним, а тому недопущення позивача до роботи 03.06.2010 р. суперечить ст.24 КЗпП України, також не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки такі доводи виходять за межі заявлених по справі позовних вимог, які стосувались незаконності звільнення з роботи та поновлення працівника на роботі, а не визнання трудового договору укладеним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: