Справа №22ц-6068/2010

Категорія – цивільна                                     Головуючий  у  першій  інстанції – Рахманкулова І.П.

Доповідач – Заболотний В.М.

У Х В А Л А

І м е н е м     У к р а ї н и  

 23 листопада 2010 року                                                                 місто  Чернігів

          А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  в  складі:

                           головуючого  -  судді  Шарапової О.Л.,

                           суддів  -  Заболотного В.М.,  Євстафіїва О.К.

                           при  секретарі  -  Штупун О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі – ПАТ КБ) „ПриватБанк” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

    Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року в задоволенні позову ПАТ КБ „ПриватБанк” відмовлено. Суд вказав, що відповідачка умови договору не порушувала і заборгованості по кредиту не має.

    В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк” просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт вказує, що відповідачка не надала банківській установі документи, що підтверджують її фінансовий стан, чим порушила п.2.2.12 кредитного договору, а тому на підставі п. 2.3.3. кредитного договору та ст. 651 ЦК України позивач правомірно прийняв рішення про одностороннє розірвання договору. ОСОБА_2 не виконала вимогу банку про повернення суми кредиту в повному обсязі, в зв’язку з чим заявлені позовні вимоги про повернення заборгованості узгоджується з положеннями кредитного договору та ч. 4 ст. 653 ЦК України. Апелянт вважає, що лист відповідачки від 18.02.2010 року та фіскальний чек поштового відділення не є належними доказами виконання відповідачем п. 2.2.12 кредитного договору.

    Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          По справі встановлено, що 07 березня 2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 103875 грн. на купівлю квартири, з кінцевим строком повернення 07.03.2017 р., зі сплатою відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.5-9).

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ „ПриватБанк” посилався на те, що відповідачка допустила невиконання зобов’язань, передбачених пунктом 2.2.12 кредитного договору, а саме не надала позивачу документи, що підтверджують її фінансовий стан. В зв’язку з цим, банк прийняв рішення про розірвання кредитного договору та надіслав ОСОБА_2 вимогу погасити заборгованість по кредиту в повному обсязі.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2010 року ОСОБА_2 направила на адресу ПАТ КБ „ПриватБанк” рекомендований лист, в додатку до якого була надана довідка про її доходи за 2009 рік, що свідчить про виконання відповідачкою вимог пункту 2.2.12. кредитного договору (а.с.29-34).

Доводи апелянта про те, що даний лист не є належним доказом виконання ОСОБА_2 п. 2.2.12 кредитного договору, через відсутність підтвердження отримання такого листа банківською установою, і доказом того, що у вказане рекомендоване відправлення був вкладений саме лист від 18.02.2010 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначені обставини позивачем у будь-який спосіб не спростовані.

          За таких обставин, суд вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ „ПриватБанк” про стягнення заборгованості по кредиту, оскільки відповідачем умови договору виконуються належним чином.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” – відхилити , а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року - залишити  без  змін .

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  

            Головуючий:                                   Судді :