У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  8 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення,

в с т а н о в и л а:

            Вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2005 року

ОСОБА_1,

7 лютого 1972 року народження,

в силу ст.89 КК України не судимого,

засуджено за ч.3 ст.142 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

            Цим же вироком засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5, які вирок у касаційному порядку не оскаржили і щодо яких не внесено касаційне подання.

            Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2005 року вирок щодо ОСОБА_1залишений без зміни.

            Згідно з вироком ОСОБА_1засуджено за те, що він 29 січня 2001 року об 9.00 год. за попередньою змовою з двома невстановленими особами, озброївшись ножем і пістолетом та представившись співробітниками кабельного телебачення, потрапили до АДРЕСА_1, де з погрозою застосування небезпечного для життя і здоров”я насильства, заволоділи майном потерпілих ОСОБА_6 на загальну суму 1.765 грн.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1стверджує, що кримінальну справу сфабриковано, а визнавальні показання він дав внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства. За змістом скарги просить постановити законне рішення.

            Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

            Висновок про доведеність вини ОСОБА_1у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, послідовними показаннями на досудовому і судовому слідстві потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що саме ОСОБА_1з двома невстановленими особами вчинили розбійний напад і заволоділи їх майном; даними протоколу впізнання, де потерпілі впевнено серед інших осіб впізнали ОСОБА_1; даними протоколів зводин віч-на віч та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

            Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у тому числі й тих, які б були пов”язані із застосуванням недозволених методів ведення слідства або із фабрикацією справи чи із фальсифікацією доказів.

            Тому доводи у скарзі ОСОБА_1що справу сфабриковано і під час розслідування справи застосовувались недозволенні методи ведення слідства, безпідставні.

            Дії ОСОБА_1за ч.3 ст.142 КК України 1960 року кваліфіковані вірно, а покарання призначено з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу та обставин, що обтяжують і пом”якшують покарання.

            Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК України особам відсутні.

            Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Коновалов В.М.                            Скотарь А.М.                         Шелест М.А.