Справа №2 – 182/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року                                                                                 м. Галич

Галицький районний суд Івано – Франківської області в складі:

      головуючого                     судді   Клюби В. В.

                  секретарів                                       Борисевич Н. В., Целюпи А. Б.

з участю: представника позивача                 ОСОБА_1

                  представників відповідача           Кондратюка С. К., Кордіяки – Фінько Р. Я.,

                                                                          Рогу А. В., Бондаренка Є. Ю.

                    відповідача                                   ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11357541000 від 10 червня 2008 року, -

установив:

              ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом і просить визнати недійсним, укладений 10 червня 2008 року між ним, як Позичальником та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як кредитором кредитний договір та договір застави транспортного засобу № 11357541000, а також укладений 10 червня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як Кредитором та ОСОБА_6, як Поручителем договір поруки №11357541000/1 – П для забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором. Крім цього ОСОБА_7 поситьзобов’язати акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» прийняти у нього суму в розмірі 160 496 гривень 46 коп. з розстрочкою платежів на 48 місяців за умови, що місячний платіж буде становити 3 343 гривні 68 коп..

                Позивач посилається на ті обставини, що зазначені договори не відповідають вимогам законодавства і зокрема ст. ст. 203, 215, 227, 524, 533, 628, 638 ЦК України в зв’язку з невідповідністю змісту правочину нормам ЦК України і моральним засадам суспільства. Положення Договору не містять порядку припинення дії договору, тобто у договорах не міститься обов’язкових та істотних умов. Позичальник був позбавлений можливості вільно виявити свою волю на укладення договору внаслідок замовчування відповідачем і договори можна вважати такими, що укладені під впливом обману. Крім цього зобов’язання повинно бути виражене у Національній валюті України, а еквівалент може бути визначено у іноземній валюті. Проте валютою договору є долар США, а еквівалентом всупереч закону є гривня. Також відповідач не отримав у Національного банку України індивідуальну ліцензію на здійснення операцій у іноземній валюті. Предмет договору кредиту – надання кредиту у іноземній валюті  є істотною умовою договору. Крім цього курс долара США відносно Національної валюти України значно зріс, що є істотною зміною становища щодо виконання борових зобов’язань. Договір застави не посвідчений нотаріально, що у даному випадку є обов’язковим. Відповідно до ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання  не підлягає забезпеченню. Тому договір поруки слід вважати недійсним в зв’язку з недійсністю договору кредиту. Таким чином кредитний договір слід визнати недійсним на підставі ст. ст. 215, 227, 230 ЦК України в зв’язку з тим, що зміст його не відповідає вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) та укладення договору внаслідок обману. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист пав споживачів»  у договорі про надання кредиту може зазначатися про зміну відсоткової ставки в залежності від облікової ставки Національного банку України. Проте п. 5.2 кредитного договору є дискримінаційним, оскільки надає банку право визначати самостійно вину позичальника у порушенні зобов’язання. Також згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими якщо всупереч принципу добросовісності існує суттєвий дисбаланс договірних прав і обов’язків на шкоду споживача. При укладені договору банком було порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання інформації про послуги, оскільки ним не було отримано повної інформації ні до надання послуг у сфері кредитування, ні після цього.    

                Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» подало заперечення на позовну заяву з посиланням на те, що банк правомірно уклав договір в іноземній валюті на підставі отриманої ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій. Позивачем укладено кредитний договір з банком на власний розсуд і з власної волі. Підписання даного договору позивачем свідчить про те, що він повністю розуміє його зміст та вважає справедливими всі умови договору щодо нього і погоджується з цими умовами, про що зазначено у п. 7.2 кредитного договору. Кредитний договір та договір застави транспортного засобу укладені відповідно до ст. 1054 ЦК України і тому позивач повинен відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України виконувати всі його умови. Крім цього законодавством України не встановлено стабільного (постійного) курсу гривні до іноземних валют, тому при укладені договору відповідач повинен був усвідомлювати можливість зміни курсу іноземної валюти. Вважає, що позовні вимоги до задоволенні не підлягають.

                 Ухвалою Галицького районного суду від 09 липня 2010 року до участі у справі в порядку процесуального правонаступництва залучено публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», а також як співвідповідача ОСОБА_6.

                 При цьому відповідач ОСОБА_6 в порядку ст. 27 ЦПК України надала суду письмові пояснення. ОСОБА_6 посилається на ті обставини, що зобов’язання за кредитним договором є спільними її та позивача і вона не погоджується на виконання зобов’язань за кредитним договором на таких умовах. Автомобіль, який є предметом застави, є спільною сумісною власністю і вона не давала згоди на передачу його в заставу, а також банком не дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення договору застави. Крім цього банком при укладенні кредитного договору не дотримано вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо отримання необхідної та доступної інформації про послуги. З викладених підстав визнає позовні вимоги.    

                В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, а також пояснив, що банк не мав усіх передбачених законодавством документів для укладення кредитного договору у іноземній валюті. Догові застави повинен був бути нотаріально посвідченим. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню  пред’явленому позивачем об’ємі і з зазначених у позовній заяві підстав.

               Представники відповідача підтримали доводи, викладені у запереченні відповідача на позовні вимоги і пояснили, що укладений договір є змішаними договором, оскільки у ньому передбачено як умови кредитного договору, так і заставу, як забезпечення кредитного договору. Крім цього договір поруки не суперечить законодавству і всі укладені договори підписані сторонами без будь – якого стороннього тиску, з власної волі і сторони погодилися з умовами договорів. Також у банку не було перешкод для укладення договору у іноземній валюті, на що були відповідні дозволи. В зв’язку з викладеним позовні вимоги до задоволення не підлягають.

              Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні визнала позовні вимоги і підтвердила доводи, викладені у адресованому суду письмовому поясненні.

               Вислухавши в судовому засіданні доводи сторін та представників сторін,  дослідивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

               Судом встановлено, що 10 червня 2008 року позивач та відповідач, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» уклали Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, згідно з яким банк зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти в сумі 66 280 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 червня 2015 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Крім цього позивач для забезпечення виконання умов кредитного договору передав у заставу банку автомобіль марки LEXUS модель GX470, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 Також виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечено договорами поруки із відповідачем ОСОБА_6.    

              Наведені обставини підтверджуються в судовому засіданні: поясненням представників сторін; Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11357541000 від 10 червня 2008 року та Договором поруки №11357541000/1 – П  від 10 червня 2008 року.

              Тобто сторони (позивач та відповідач ПАТ «УкрСиббанк») у відповідності із ст. ст. 1046 – 1048, 1054 ЦК України перебувають у договірних стосунках з приводу надання та отримання кредиту.

               Згідно ст. ст. 202, 203 ЦК України  правочином є вільна дія особи, яка відповідає її внутрішній волі, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Статтею 215 ЦК України встановлено підстави недійсності правочину, зокрема: недодержання у момент вчинення вимог ст. 203 ч. ч. 1 – 3, 5, 6 ЦК України, встановлення недійсності правочину законом, а також можливості визнання недійсним правочину, якщо одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

               У даному випадку сторони кредитного договору досягли згоди по всіх істотних умовах договору, підписали договір, що не заперечується самим позивачем. Тому підстав для визнання його недійсним немає.

               При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки його норми відповідно до ст. 11 вказаного Закону України розповсюджуються у випадках виникнення спору з питань надання інформації споживачеві по умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, процедура виконання, які передують укладенню договору. Так як договір був укладений, в зв’язку із виникненням спору між сторонами, він регулюється спеціальними нормами щодо кредитування.

               Також наявність Банківської ліцензії №75, вданої 24 грудня 2001 року та Дозволу №75 – 2, виданого 09 листопада 2002 року відповідно до ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» є правовою підставою для здійснення кредитування у іноземній валюті. Тому суд не враховує доводи позивача щодо недійсності кредитного договору з підстав, передбачених ст. 227 ЦК України.            

              Позивачем не доведено також і укладення кредитного договору під впливом обману щодо істотних умов договору, оскільки договір підписаний позивачем і п. 7.2 вказаного договору позивач, як Позивальник підтвердив свою волю на укладення договору та ствердив, що йому зрозумілі усі умови договору, а також він вважає їх справедливими.

              Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. В даному випадку відповідач ОСОБА_6 у відповідності до закону поручилася за виконання ОСОБА_6 зобов’язання за кредитним договором і вимога по визнання договору застави недійсним з підстав, передбачених ст. 548 ЦК України є необґрунтованою.                

              Разом з тим слід зазначити, що відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, такий правочин є нікчемним, що відповідно до с. 215 ч. 2 ЦК України тягне як наслідок, недійсність такого правочину.

              Згідно із ст. 13 Закону України «Про заставу»  у випадку, коли предметом застави є, зокрема транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений. Тобто в даному випадку укладення договору застави без його нотаріального посвідчення суперечить вищевказаним нормам законодавства і тому договір в частині застави транспортного засобу слід визнати недійсним.

              В зв'язку з викладеним позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

              Оскільки на дані правовідносини норми Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджуються, з позивача підлягають стягненню в доход держави судові витрати, зокрема судовий збір в частині пред’явлених позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено.

              З відповідача, ПАТ «УкрСиббанк»підлягають стягненню в доход держави судовий збір в порядку і розмірі, визначеному ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» №7 – 93 від 21 січня 1993 року.  

              На підставі вищевикладеного, ст. ст. 202, 203, 215, 220, 227, 533, 548, 557, 1046 – 1048, 1054 ЦК України, 13 Закону України «Про заставу», ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та керуючись ст. ст. 88, 209, 213 – 215, 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

   Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11357541000, укладений 10 червня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 в частині застави транспортного засобу: автомобіля марки LEXUS модель GX470, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_1 двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 взнати недійсним.

   В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 до публічного акціонерного  товариства «УкрСиббанк» в частині: визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11357541000, укладеного 10 червня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанком» та ОСОБА_7 щодо кредитного договору; визнання недійсним договору поруки №11357541000/1 – П, укладеного 10 червня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_6; зобов’язання публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»  прийняти у ОСОБА_7 суму у розмірі 160 496 гривень 46 коп. з розстрочкою платежів на 48 місяців за умови, що місячний платіж буде складати 3 343 гривні 68 коп. відмовити.

  Стягнути із ОСОБА_7 в доход держави 17 гривень судового збору.

  Стягнути із публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в доход держави 8 гривень 50 коп. судового збору.    

  Рішення суду може бути оскаржене  до Апеляційного суду Івано – Франківської області потягом десяти днів з часу проголошення рішення через Галицький районний суд.

  Головуючий: