копія Справа №2-12559/10 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Романчук Н.В.
за участю адвокатів- ОСОБА_1; ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль Таврія ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3.
Вимоги мотивувала тим, що із відповідачем з 08.07.1994 року по 23.01.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. Їй на праві приватної дошлюбної особистої власності належала квартира АДРЕСА_1, так як вона була з 1986 року членом житлово-будівельного кооперативу та внесла останній внесок до кооперативу в серпні 1991 року. Зазначену квартиру вона продала ОСОБА_4 21 липня 2004 року та в цей же день в Кіровоградській обласній філії АКБ « Укрсоцбанк « вона відкрила депозитний рахунок «Гарант» строком на 12 місяців, перерахувавши за угодою кошти в сумі 3800 доларів США з рахунку покупця квартири. За час спільного проживання із відповідачем 09.09.2004 року , за її особисті кошти, вони придбали спірний автомобіль. 07.09.2004 року вона достроково закрила зазначений вище депозит в банку, отримала всі кошти, перевела їх з однієї валюти в іншу, з долара в гривні та саме 09.09.2004 року сплатила повну вартість автомобіля 19575 грн. Оскільки, на час придбання автомобіля вона не мала посвідчення водія, то погодилась на пропозицію відповідача оформити автомобіль на нього. Проте, спільне життя з відповідачем не склалося, при цьому відповідач не визнає її право власності на зазначений автомобіль , відмовився щодо його переоформлення на неї, вважаючи, що майно є їх спільним. Тому, посилаючись на те, що відповідно до ст.57 Сімейного Кодексу України, ст. 392 ЦК України спірний автомобіль є її особистою власністю, так як він був придбаний за її особисті кошти, які вона отримала від продажу належної їй квартири , у зв’язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві( а.с. 3-4).
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення , в яких вказував, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу за їх спільні кошти, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 09.09.2004 року , укладеного між ним та ЗАТ з валютними інвестиціями » Запорізький автомобільний завод», а також тим, що кошти він вносив через Кіровоградську філію» Приватбанку» особисто. Він отримував пенсію та мав постійну роботу, стабільно заробітну платню, а тому із їх спільних заощаджень і придбали автомобіль «Таврія ЗАЗ 110307» для їх сумісного користування . Не заперечує того факту, що дійсно позивачці належала на праві особистої власності квартира АДРЕСА_1, яку вона в 2004 році продала за 2000 доларів США , які потім поклала на депозит. Йому було не відомо куди позивачка потратила кошти за продаж квартири , тільки із позовної заяви він дізнався, що кошти були зняті з депозиту та отримані готівкою в 2004 році ( а.с. 51-53).
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм відповідну правову оцінку, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 08.07.1994 року сторони в справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який 23.01.2009 року розірвано ( а.с. 11).
Згідно довідки №159897 та №1816-3 від 29.09.2010 року, виданої ОКП «Кіровоградське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації « , ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.1997 року №180 , яку продала у липні 2004 року ОСОБА_4 .( договір купівлі-продажу від 21.07.2004 року №2385) ( а.с.9, 49-50). Зазначене в суді не заперечувалось відповідачем.
З пояснень позивачки судом також встановлено, що вказана квартира була продана ОСОБА_4 за 3800 доларів США, які були в подальшому перераховані нею (позивачкою) із рахунку покупця на відкритий в Кіровоградській обласній філії АКБ « Укрсоцбанк» депозит « Гарант» строком на 12 місяців. 07.09.2004 року депозит було достроково закрито з ініціативи клієнта та отримано готівкою кошти через касу банку в повній сумі . Зазначене підтверджено довідкою банку ( а.с .7, 34).
Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 09.09.2004 року відповідач ОСОБА_3 ( а.с. 6) та квитанції від 09.09.2004 року ( а.с. 10) , в період зареєстрованого шлюбу сторін, придбав за 19 575 грн. автомобіль Таврія ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, та який в подальшому зареєстрував на своє ім»я ( а.с. 27).
Позивач та в її представник в обгрунтування позовних вимог, з посиланням на ст.57 Сімейного кодексу України, ст. 392 ЦК України, зазначали, що спірний автомобіль придбавався за особисті її кошти, які вона отримала від продажу вищезазначеної квартири в сумі 3800 доларів США , для спільного користування , однак право власності було оформлено за відповідачем, при цьому на теперішній час відповідач не визнає її право власності на зазначений автомобіль.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.57 СК України майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти які належали йому особисто, є особистою приватною власністю чоловіка (дружини). Вказана норма узгоджується з положеннями Кодексу України про шлюб та сім’ю (в редакції 1969 року), зокрема, ст.24 якого визначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них, роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші, кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Відповідно до ч.2 ст. 60 СК України та ст.60 ЦПК України тягар доказування відсутності спільності майна подружжя лягає на того, хто оспорює це. Така особа має довести, що спірну річ вона придбала за кошти, що належать їй особисто.
Надані пояснення позивачки в судовому засіданні узгоджуються із письмовими доказами, а саме: отриманням ОСОБА_2 від продажу 21.07.2004 року квартири, яка належала їй на праві особистої приватної власності, що і не заперечував відповідач, коштів в сумі 3800 доларів США , які 21.07.2004 року були перераховані на депозит, та в подальшому 07.09.2004 року зняті з депозиту , переведені в гривню, 3800 доларів США х 5,32 курс продажу = 20 216 грн., та за суму 19575 грн. придбано спірний автомобіль, який зареєстровано на відповідача з об»єктивних причин.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, про те, що автомобіль Таврія ЗАЗ 110307, який був придбаний в період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, на його придбання були витрачені спільні заощадження сім»ї, оскільки зазначене спростовано вищевказаними поясненнями позивачки та письмовими доказами. Надані відповідачем копія трудової книжки та довідка про стаж його роботи не дає суду правових підстав вважати , що на придбання автомобіля були витрачені спільні заощадження.
Відповідно до ст.ст.57, 58, 59, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи, при цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, і допустимими, тобто такими, що можуть бути підтверджені певними засобами доказування, і кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд вважає, що автомобіль Таврія ЗАЗ 110307 придбаний за кошти позивачки , та є її особистою власністю.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В порядку статті 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати, що підтверджено оригіналами квитанцій (а.с. 1-2).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Таврія ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 195, 75 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя підпис Згідно з оригіналом
Суддя
Кіровського районного суду
м. Кіровограда О.В.Бершадська