РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" серпня 2006 р. | Справа № 9/157-2643 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський завод штучних шкір"Вінітекс"" вул. Текстильна, 5, м.Тернопіль,46010
до Приватного підприємства "Рокі-Сервіс" вул. Л.Українки, 14, м.Бережани, Тернопільська область,47500
За участю представників сторін:
позивача: Тераз Я.С., довір.
відповідача: не з’явився.
Суть справи : Представника позивача ознайомлено з правами та обов’язками сторони у процесі згідно з ст. 22 ГПК України.
Позивач –Відкрите акціонерне товариство “ Тернопільський завод штучних шкір „Вінітекс” м Тернопіль, звернувся 26.06.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Приватного підприємства “Рокі-Сервіс”, м. Бережани, про стягнення 3000грн. та розірвання договору купівлі-продажу, посилаючись на таке:
30 жовтня 2003 р. між ВАТ „Тернопільський завод штучних шкір „Вінітекс” , як покупцем , та ПП. „Рокі-Сервіс” ,як продавцем, укладено договір, предметом якого є зобов’язання продавця виготовити та поставити шляхом самовивозу, 30 000 м.п. бязі, вагою 110 г/кв.м. , шириною 106 см, а покупця –прийняти та оплатити продукцію по ціні 1,65 з ПДВ за 1 м.п. згідно товарно-транспортних накладних.
Пунктом 1. 4 договору передбачалося здійснення оплати у такому порядку - 50% вартості- попередня оплата і 50 % - з відстрочкою на один календарний місяць.
На виконання умов договору, Підприємство згідно накладної № 9/12-19.12.2003 р. відпустило тканину -бязь у кількості 1 104 м.п. , загальною вартістю 1821,60 грн. , яку Товариство 10.12.2003 р. оплатило , перерахувавши на розрахунковий рахунок продавця платіжним дорученням № 1302 1821,60грн.
За твердженням Товариства, ним згідно платіжного доручення № 497 від 30.04.2004 р. було сплачено на рахунок Підприємства 3000 грн., однак, товар Підприємство не поставило.
У зв’язку з цим, Товариство , покликаючись на положення ст. ст. 610, 611,662, ч. 1 ст. 665, 693 ЦК України, просить договір купівлі-продажу розірвати, та стягнути з відповідача 3000 грн. заборгованості.
Відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, справа розглядається за наявними у ній матеріалами за ст. 75 ГПК Українию.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає до задоволення , враховуючи наступне:
30 жовтня 2003 р. р. між відповідачем, як Продавцем, та позивачем, як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу , , предметом якого є зобов’язання продавця виготовити та поставити шляхом самовивозу, 30 000 м.п. бязі, вагою 110 г/кв.м. , шириною 106 см, а покупця –прийняти та оплатити продукцію по ціні 1,65 з ПДВ за 1 м.п. згідно товарно-транспортних накладних. Отже, ціна договору повинна складати 49 500 грн.
Пунктом 1. 4 договору передбачалося здійснення оплати у такому порядку - 50% вартості - попередня оплата і 50 % - з відстрочкою на один календарний місяць.
Сторони у п 2.1. договору визначили строк його дії - від 31. 12.2003 р. по 31 грудня 2003 р.
Проте, як свідчать матеріали справи, Товариство сплатило 3000 грн. на розрахунковий рахунок продавця (Підприємства) платіжним дорученням № 497 від 30.04.2004 р. Проте, станом на день подання позову, Товариство не змогло отримати на Підприємстві( у продавця) оплачений товар.
Відповідно до ст. 231 ЦК УРСР, положення якого діяли до 01.01.2004 р. –дня набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 р., покупець , який оплатив товар і якому продавець не передав продану річ, мав наступні правомочності - вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або відмовитись від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.
Якщо договором не встановлений строк виконання продавцем зобов’язання щодо передачі товару, то діяло правил , встановлене ст. 165 ЦК УРСР, відповідно з яким кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Договір, укладений між сторонами 30.10.2003 р., не містив строку виконання зобов”язання продавцем, не вказували умови договору і на те, у який строк від дня проведення попередньої покупцем оплати , товар може бути вивезений покупцем.
Таким чином, сам факт здіснення покупцем попередньої оплати за товар без вимоги про те, що товар повинен бути підготовлений продавцем для його вивозу покупцем, не зробило продавця зобов’язаною особою.
Матеріали справи не вміщують доказів того, що Товариство зверталося з вимогою до Підприємства підготовити у встановлений Товариством строк товар для його вивезення
Таким чином, відсутність вимоги Товариства не може свідчити про порушення Відповідачем, як умов договору, так зачіпати права та охоронювані законом інтереси Товариства.
Разом з тим, суд допускає, що виконання договору продавцем, може втратити інтерес для покупця. Проте , з огляду на положення ст. 213 ЦК УРСР , право продавця відмовитися від прийняття виконання продавцем можливе лише у разі, коли продавцем є боржник , який може вважається таким, що прострочив.
Враховуючи, що Товариство не подало належних доказів, які підтверджують висновок про те, що продавець може вважатися боржником, який прострочив виконання, суд дійшов до висновку, що відсутні законні підстави для розірвання договору та стягнення з відповідача 3000 грн. , внесених Товариством в якості попередньої оплати.
Слід звернути увагу й на те, що Позивач посилаючись на положення ст.693 ЦК України, не врахував, що відповідно до абзацу другого частини 4 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України від 16.01.2003р. цей кодекс регулює цивільні відносини, які виникли з моменту набрання ним чинності, а до його набрання - положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони позивача.
У судовому засіданні 23.08.2006 р. за згодою представник позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
У задоволенні позову відмовити. .
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “07” вересня 2006р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна