№ 2-а-1405/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючий суддя – Шевченко В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до управління ПФУ у Вільнянському районі Запорізької області, в якому вимагає зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачене підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до моменту подання позову з урахуванням індексу інфляції, визнавши при цьому незаконною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати зазначеної допомоги.
Згідно поданої позовної заяви, позивач відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є дитиною війни, і згідно ст.6 зазначеного Закону, йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; проте у періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до моменту подання позову це підвищення до пенсії сплачувалися у меншому розмірі.
Позивач вказав, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинялася або приймалася її нова редакція, в якій встановлювався менший розмір підвищення; проте згідно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, зазначені положення Законів України були визнані неконституційними і втратили чинність.
Крім того, позивач вважає, що суд має зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити йому суму підвищення до пенсії з урахуванням втрат від інфляції, а також визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, та поновити цей строк.
Представник відповідача позов не визнав, у своїх письмових запереченнях зазначив, зокрема, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" фактично було зупинено дію прийнятої раніше ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; що ж стосується фінансування допомоги дітям війни у 2007 та 2008 році, то згідно положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, тобто ніяких порушень закону з боку відповідача не могло мати місце.
Представник відповідача також вказав, що згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", на підставі якого позивач здійснює розрахунки, передбачений цією статтею мінімальний розмір пенсії за віком застосовується винятково для визначення розміру пенсій, передбачених цим законом, і не застосовується для обрахунку підвищення до пенсій, передбачених іншими законами.
Представник відповідача також просить суд врахувати, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був врегульований згідно внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп.2 п.41 розділу 11), згідно яких розмір допомоги дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто становить 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає з 01.01.2008 року – 47 гривень щомісячно, з 01.04.2008 року – 48,20 гривень щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 гривень щомісячно, ці суми і сплачувалися позивачу. Також крім зазначеного Закону, розмір підвищення пенсії дітям війни на 2008 рік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, і складає: з 22.05.2008 року – 48,10 гривень; з 01.07.2008 року – 48,20 гривень; з 01.10.2008 року – 49,80 гривень.
Окрім цього, представник відповідача просить застосувати положення ст.ст.99, 100 КАС України щодо наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
При вирішенні позову суд не знаходить підстав для задоволення заяви щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду – щодо вимог, які стосуються періоду часу, що перевищує 6-місячний термін до дати подання позову. Причини пропуску строку звернення до суду не можна визнати поважними, оскільки суду не наведено переконливих доказів щодо такої поважності. Закони та інші нормативні акти, а також рішення Конституційного Суду України, якими обґрунтовується позов, публікувалися у засобах масової інформації і були загальновідомими, ніяких перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду у справі не вбачається. У зв’язку з цим суд застосовує до цих вимог положення ст.ст.99, 100 КАС України щодо наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, та залишає їх без розгляду.
Щодо іншої частини позовних вимог суд, дослідивши доводи позовної заяви, заперечення відповідача та надані у справі докази, вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюються положення Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач має статус "дитина війни", що підтверджується відміткою в його пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; ця редакція закону набрала чинності з 01.01.2006 року.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. При цьому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що поняття "мінімальна пенсія за віком" може застосовуватися для цілей, визначених виключно зазначеним законом, оскільки законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цією статтею, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що вплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими була змінена редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і відновлена дія попередньої редакції. Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести перерахунок пенсії згідно відновленої редакції ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у період після 22.05.2008 року, у т.ч. за період 6-ти місяців до подання позову, оскільки у цей період продовжила діяти попередня редакція зазначеної норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; при цьому мали враховуватися положення ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно абз.5 ч.1 ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня – 695 гривень, з 1 квітня – 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривні, з 1 грудня – 734 гривні; таким чином, відповідач протягом 2010 року до моменту подання позову повинен був обраховувати підвищення до пенсії, виходячи із зазначених розмірів мінімальної пенсії за віком.
Між тим, згідно наданих суду довідок, у період часу після 22.05.2008 року і до подання позову обчислення підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" проводилося у менших розмірах, ніж належить.
Суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки згідно ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", це не є підставою для невиконання своїх обов’язків.
Суд також відкидає і посилання відповідача, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплата підвищення фінансується з бюджету; при цьому суд виходить з того, що згідно п.15 "Положення про Пенсійний Фонд України", ПФУ здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління, а згідно Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення, донарахування чи перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України.
Разом з цим, суд не може задовольнити вимоги щодо урахування індексу інфляції при обчисленні підвищення до пенсії, оскільки Закон України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює порядок нарахування цього підвищення, такого обов’язку відповідача не передбачає.
На підставі викладеного та керуючись 2, 4, 8-10, 70, 86, 159-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" – залишити без розгляду в частині вимог, що стосуються періоду часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 02.05.2010 року.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в частині вимог, що стосуються період часу з 03.05.2010 року по 03.11.2010 року – задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Вільнянському районі Запорізької області щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 03.05.2010 року по 03.11.2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачене йому підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у розмірі, що складає 30 % мінімальної пенсії за віком, за період часу з 03.05.2010 року по 03.11.2010 року, з урахуванням сум, що були раніше отримані за цей же період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Суддя В.І.Шевченко