Справа № 2-453

2010 р.

                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                       Іменем України

19 листопада 2010 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі: головуючого                Навроцького А. П.

при секретарі                                Сологуб Л. А.,

з участю адвоката                         ОСОБА_1,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині

справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на  нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ :

В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу гаража від 02.01.2010 року, укладеного між ним і відповідачами, та визнання права власності на гараж, що розташований по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав в позовній заяві, що 02 січня 2010 між ним і відповідачами був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого він придбав гараж, що розташований по АДРЕСА_1,  який належав відповідачам на праві спільної сумісної власності подружжя на підставі договору купівлі-продажу від  29 березня 1999 року, укладеного між Козятинською міською радою  та ОСОБА_3.

 За вказаний гараж він (позивач)  заплатив відповідачам 24000,00 гривень, що підтверджується їхньою розпискою від 02.01.2010 року, виданою в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Вони (сторони за договором) домовились, що нотаріальне посвідчення  вищевказаного договору буде здійснено протягом одного місяця з дня підписання договору, необхідного для отримання дублікатів правовстановлюючих документів, оскільки з пояснень відповідачів оригінали вказаних документи були ними загублені. В підтвердження своїх слів відповідачі надали квитанцію від 22 березня 1999 року про оплату Козятинській міській раді вартості гаража та ксерокопію договору купівлі-продажу гаража від 29 березня 1999 року.

Незважаючи на їхню домовленість, відповідачі до цього часу не надали дублікатів правовстановлюючих документів на придбаний ним гараж, від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ухиляються, зустрічей з ним уникають. Свою поведінку мотивують хворобою та відсутністю коштів, необхідних для поновлення оригіналів документів.

А тому він (позивач) не може зареєструвати своє право власності в бюро технічної інвентаризації і на законних підставах користуватись своєю власністю.

При цьому, позивач посилається на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, відповідно до яких, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив обставини, що вказані в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3, який за довіреністю також представляє інтереси відповідачки ОСОБА_4, позов визнав. В судовому засіданні пояснив, що вказаний гараж  в 1999 році він купив в Козятинської міської ради з аукціону. На даний час оригінал договору купівлі-продажу ним втрачений. Поновлювати втрачені документи у нього на даний час немає ні часу, ні можливості, оскільки його дружина важко хвора і гроші вони витратили на лікування дружини.

В послідуючі судові засідання відповідачі не з’являлись. Відповідач ОСОБА_3 надав в суд заяву (а.с.20), в якій вказав, що поновлювати втрачені документи і нотаріально посвідчувати вказаний договір вони відмовляються, оскільки не мають для цього коштів і здоров’я. Також в цій заяві відповідач вказав, що при придбанні гаража ніяких правочинів щодо земельної ділянки, на якій знаходиться гараж, Козятинська міська рада з ним не укладала.

  02 січня 2010 між позивачем і відповідачами був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав за 24000 гривень гараж, що розташований по АДРЕСА_1.

(а.с.4)

Вказаний гараж належав відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від  29 березня 1999 року, укладеного між ним Козятинською міською радою.

(а.с.6,7)

Відповідно до довідки відділу держкомзему у м. Козятин №800 від 23.07.2010 року документація по виготовленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку для гаражного будівництва, що розташована по АДРЕСА_1 не розроблялась.

(а.с.38)

З оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи на вказаний гараж  №14  (Козятинське відділення Вінницького ООБТІ) вбачається, що право власності на цей гараж 7.04.1999 року зареєстровано за ОСОБА_3.

При цьому, відповідно до оціночного акта, що міститься в даній інвентаризаційній справі (аркуш 4), цей гараж, позначений на плані літерою «Б», площею 19,6 м.кв., побудований з цегли, на бутовому фундаменті, має дощате перекриття і шиферну покрівлю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи на вказаний гараж, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, відповідно до яких, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, то суд може визнати такий договір дійсним.

Проте, в даному випадку, немає підстав вважати, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору.

Так, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду… .

Як вбачається із тексту договору (а.с.4) в ньому лише обумовлено, що предметом договору є гараж, який знаходиться за певною адресою. Тобто, в договорі не обумовлено істотних умов договору, а саме, технічних параметрів зазначеного гаража і як саме цей об’єкт нерухомості відображений на плані будинковолодіння, що є необхідним для договорів купівлі-продажу нерухомості. Це при тому. що в договорі купівлі-продажу гаража від 29 березня 1999 року зазначено, що він відображений на плані будинковолодіння літерою «А», а за матеріалами інвентаризаційної справи цей гараж, позначений на плані літерою «Б».

Крім того, відповідно до ч.6 ст.120 ЗК України (в редакції чинній з 01 січня 2010 року) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об’єкти.

В даному випадку, як вбачається із вищевказаної довідки відділу держкомзему у м. Козятин документація по виготовленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для гаражного будівництва не розроблялась.

Відповідно, зазначеній земельній ділянці  не присвоювався кадастровий номер.

Тобто, в договорі не обумовлено умови, що визначена законом як істотна для даного виду договорів.

А тому, суд вважає позовні вимоги безпідставними.

Керуючись ст.ст. 208,209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на  нерухоме майно

Копію рішення протягом двох днів з дня його складання в повному обсязі надіслати для відому сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивачем і відповідачами - протягом такого ж строку з дня отримання його копії.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно.

Суддя -                    Секретар -