Апеляційний суд  Кіровоградської  області

 Справа №  22-11642 2010 р.                                                 Головуючий у 1 інстанції – Бурко Р.В.

  Категорія –  46                                                                       Доповідач – Кодрул М.А.

                                    УХВАЛА

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23 листопада 2010  року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді    - Суржика М.М.

 суддів                            - Кодрула М.А., Савченко С.О.

при секретарі             - Липі А.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду  м. Кіровограда  від 21 червня 2010 року  по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,-

                                                   ВСТАНОВИЛА:

    18 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, яка утворилася за період з 15 жовтня 2008 року по 01 листопада 2009 року по виконавчому листу №2-6504/2008 від 01 грудня 2008 року згідно рішення Кіровського районного суду  м. Кіровограда  від 01 грудня 2008 року.

    В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася в зв’язку з тим, що ОСОБА_2 звернулася до виконавчої служби лише 07 жовтня 2009 року, тобто майже через рік після ухвалення рішення суду. Недобросовісними діями відповідача він поставлений у скрутне матеріальне становище, оскільки заборгованість йому нарахована виходячи з 1,5 ставки лікаря, а на даний час він отримує не повну ставку лікаря. Будь-яких поважних причин непред?явлення виконавчого листа своєчасно до виконавчої служби ОСОБА_2 не мала.

    Рішенням Кіровського районного суду  м. Кіровограда  від 21 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що рішення суду базується на  поясненнях представника відповідача про нібито наявну домовленість між сторонами про непред?явлення виконавчого листа до виконання. Фактично такої домовленості не було.

           Перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених  у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Ві дповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

                                                             2.

           Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

           Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред?явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Отже, звільнення платника аліментів від сплати заборгованості є правом, а не обов?язком суду.

    Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно рішення Кіровського районного суду  м. Кіровограда  від 01 грудня 2008 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини починаючи з 15 жовтня 2008 року і до 23 лютого 2010 року. Рішення набрало законної сили 01 грудня 2008 року і на його виконання  19 грудня 2008 року виданий виконавчий лист.

    До державної виконавчої служби з заявою про прийняття виконавчого листа для виконання ОСОБА_2 звернулася 07 жовтня 2009 року. 21 жовтня 2009 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та 04 листопада 2009 року по місцю роботи ОСОБА_1 направлено розпорядження про утримання з нього по 25%  заробітку , як аліменти та 25% заробітку на погашення заборгованості.

    Згідно довідки пологового будинку №2 ім. «Святої Анни»  за період з 15 жовтня 2008 року по 01 листопада 2009 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментам визначена у розмірі 5871,58 грн.

    Таким чином, фактично судом першої інстанції встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів в сумі 5871,58 грн. виникла саме у зв?язку з тим, що ОСОБА_2 пред?явила виконавчий лист до виконання лише через 10 місяців після його отримання.

    Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідачки вказував, що ОСОБА_2 не могла своєчасно подати виконавчий лист, оскільки в цей час займалась вихованням сина та його підготовкою до вступу до вищого навчального закладу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що виникнення заборгованості в зв?язку з непред?яленням без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти судом не встановлено.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи і на те, що більша частина заборгованості позивачем вже погашена та на те, що ним не надано суду доказів про зменшення обсягів його роботи і відповідно розміру заробітної плати, на що він посилався в обґрунтування позовних вимог та в апеляційній скарзі.

Районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі в межах заявлених позовних вимог, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідно до наданих сторонами доказів, тому підстави для його скасування відсутні.

                                                                              3.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при постановленні рішення суд не посилався на ті обставини які ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі – наявність домовленості про добровільну сплату аліментів.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України,  колегія   суддів   судової   палати,

                                                            УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Кіровського районного суду  м. Кіровограда  від 21червня 2010 року залишити без змін.

            Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення і може  бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - суддя:  

                     Судді :