Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12663 2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Бойко П.М.
Категорія – 27 Доповідач – Кодрул М.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Кіселика С.А
суддів - Кодрула М.А., Суржика М.М.
при секретарі - Липі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 19814,75 грн. боргу за договором позики та судових витрат. На підтвердження позову вказав, що 05 травня 2010 року відповідачка взяла у нього в борг 2500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 19814,75 грн. і зобов?язалася їх повернути протягом двох місяців, тобто до 05 липня 2010 року, про що була складена розписка. Борг відповідачка не повертає, незважаючи на неодноразові звернення до неї.
В попередньому судовому засіданні, судом до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому вказує, що суд не взяв до уваги надані ним докази про отримання ОСОБА_2 від нього коштів, що підтверджується розпискою, яка написана нею власноручно.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише 2.
формальних міркувань.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона
(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Стаття 1051 ЦК передбачає, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ними від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 ОСОБА_2 вказала, що договір позики між нею та позивачем не укладався, ніяких коштів від ОСОБА_1 вона не отримувала. Розписку написала під диктовку ОСОБА_1 та під його тиском, бо вважала, що цим підтверджує борги сина ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 надав їй ксерокопію боргової розписки сина. Пізніше взнала, що син з ОСОБА_1 вже розрахувався. Крім того пояснила, що розписку написала тому, що в день написання розписки ОСОБА_1 був у формі працівника міліції та погрожував, що посадить сина у в?язницю. Вважає, що таким шляхом ОСОБА_1 хоче заволодіти належною їй земельною ділянкою.
З матеріалів справи, а саме з ксерокопії розписки ОСОБА_3 від 22 березня 2008 року вбачається, що він взяв у борг у ОСОБА_1 2000 доларів США та зобов?язався повернути їх з процентами через шість місяців до 22 вересня 2008 року. Крім того, зобов?язався у випадку неможливості повернення боргу продати землю, яка належить його матері ОСОБА_2 і повернути борг.
З ксерокопії розписки ОСОБА_2 від 05 травня 2010 року видно, що вона взяла у ОСОБА_1 кошти в сумі 2500 доларів США, які зобов?язалася повернути через два місяці, а у випадку неможливості повернути борг зобов?язалася продати належну їй землю і повернути борг.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раніше близько знайомі не були, договір позики між ними не укладався, ОСОБА_2 є пенсіонеркою, отримує мінімальну пенсію, підприємницькою діяльністю не займається, а тому у неї не було необхідності брати кошти в борг у позивача та немає можливості їх повернути..
На підтвердження позову ОСОБА_1 суду першої інстанції оригінал розписки не надав, як і під час розгляду справи в апеляційному суді.
Виходячи з встановленого, районний суд дійшов висновку, що між сторонами договір позики не укладався, грошові кошти фактично не передавалися, а розписка відповідачкою написана на підтвердження укладеної угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та є зобов?язанням продати земельний пай у випадку не виконання цієї угоди.
Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідно до наданих сторонами доказів, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суперечать матеріалам справи, тому вона не підлягає задоволенню.
3.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - суддя:
Судді :