2-8158/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року                                                                                                               місто Маріуполь  

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Мельник І. Г.,

при секретарі – Козлові Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ВАТ „Донецькобленерго” ПЕМ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану електроенергію, -

В С Т А Н О В И В:

ВАТ „Донецькобленерго” ПЕМ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану електроенергію, посилаючись на те, що відповідач, мешкаючи АДРЕСА_1 не вносить плату за спожиту електроенергію, внаслідок чого станом на 25 січня 2010 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 2121,45 грн. Відповідач у добровільному порядку суму боргу не сплачує, у зв’язку з чим позивач вимушений звертатись до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача, Кабанова Л. О., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, пояснила, що після оплати відповідачкою суми боргу за квитанціями в 2004 році контрольних показань за лічильником відповідача не знімалось до 2010 року. Коли в 2010 році були отримані дані показань лічильника відповідача, виявилось, що прилад зробив майже повний оберт. На підставі вказаного з урахуванням наданих суду розрахунків просила стягнути з відповідача усю суму заборгованості та витрати позивача при зверненні до суду із позовом.

Відповідач, ОСОБА_1, позовні вимоги не визнала, пояснивши, що з 2004 року не користується електричною енергією. Оскільки вона залишається без енергопостачання, тому не може взагалі відповідати за вказаними позовними вимогами. Додала, що у її помешканні встановлено 2 лічильника електроенергії. Заперечує, що її було відключено в 2010 році від енергопостачання, оскільки її помешкання з 2004 року не живлиться електроенергією, при цьому доступ до обох приладів обліку електроенергії можливий лише зсередини її житла. До неї у помешкання представники позивача не навідувались за весь цей час. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. ст. 67, 68 ЖК України власники та наймачі квартир зобов’язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до яких, крім іншого, належить надана електрична енергія.

Як вбачається з особового рахунку № НОМЕР_1, наданого ЖКП „Азовжитлокомплекс”, в АДРЕСА_1 прописана ОСОБА_1.

Згідно довідки-розрахунку, наданої позивачем, вбачається, що за контрольними показаннями лічильника відповідача (6527) від 25 січня 2010 року, з урахуванням оплат, проведених з 2000 року по 2004 рік включно, загальна сума боргу ОСОБА_1 за спожиту електроенергію становить 2121,45 грн.

Згідно журналу показань абонентів, наданих позивачем, 25 січня 2010 року при перевірці адреси: АДРЕСА_1, були зафіксовані показання лічильника обліку електроенергії (6527), як такі, що відповідають дійсності.

Згідно протоколів відключення, наданих позивачем, вбачається, що абонент, що мешкає в АДРЕСА_1, був 14 січня 2010 року та 22 червня 2010 року відключений від енергопостачання. При цьому надані представником позивача пояснення працівників, що проводили відключення, підтверджують лише факт відсутності абонента за місцем проживання при відключенні. При цьому показання лічильника ними не перевірялись, як і наявність електричної напруги за даною адресою.

Згідно наданих суду відповідачкою квитанцій по оплаті за використану електроенергію, нею була проведена оплата за спожиту енергію позивачу за той самий період, з січня по липень 2004 року, на суму 1,25 грн. за однією квитанцією та на суму 0,62 грн. за іншою квитанцією, при чому за різними показаннями лічильника обліку енергії. У першому разі на зміну показань з 6519 до 6527, а в другому разі – з 6775 до 6779.

Таким чином вказаний факт підтверджує пояснення відповідача щодо наявності двох лічильників обліку електричної енергії за її адресою. До того ж незмінність вказаних показань протягом 2004 - 2010 років підтверджує факт невикористання електроенергії відповідачкою протягом зазначеного часу.

Контрольні показання, відібрані 9 вересня 2003 року (6650) та 25 січня 2010 року (6527) за адресою мешкання ОСОБА_1 не протистоять показанням відповідачки, оскільки були надані згідно даних різних лічильників обліку електроенергії.

На підставі переліченого заявлені позовні вимоги ВАТ „Донецькобленерго” ПЕМ, щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію, є безпідставними, оскільки позивачем не було надано суду доказів наявності боргу у відповідача за вказаний період, тому позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. ст. 64, 67 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ВАТ „Донецькобленерго” ПЕМ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану електроенергію – відмовити.

 Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя