АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №  22-7995   2010 рік                         Головуючий у 1 інстанції

                                                                                 Картофлицький Г.В.

                                                                          Доповідач: Бєлка В.Ю.                        

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

25 листопада  2010 року                                                               м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

                         Головуючого: Бєлки В.Ю.

                         Суддів:            Гончар О.С.

                                                  Глазкової О.Г.

                        При секретарі: Волчановій І.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Запорізький Втормет» про поновлення на роботі, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Запорізький Втормет» про поновлення на роботі, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що з 17.05.2010 року він працював матросом-рятівником на базі відпочинку «Сонячна», яка належить відповідачу і знаходиться у м. Приморську. Наказом Генерального директора ВАТ «Запорізький Втормет» № 23 від 21.07.2010 року його звільнено з роботи за власним бажанням. Посилаючись на те, що такої заяви він не писав, вважає його звільнення з роботи незаконним і просив суд поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У ході розгляду справи позивач уточнив та доповнив свої вимоги. Зазначив також те, що крім його основної роботи на нього поклали обов’язки з прибирання території. Вважаючи, що роботи прибиральника істотно змінили його умови праці, він звернувся до керівництва з відповідною заявою, однак його було звільнено за власним бажанням. Посилаючись на те, що з ним було укладено строковий договір до 17.10.2010 року, просив суд поновити його на роботі з 21.07.2010 року, змінити запис у трудовій книжці, зазначивши, що його звільнено з 21.07.2010 року за ст. 36 п. 6 КЗпП України, у зв’язку з відмовою продовження роботи за зміною істотних умов праці, та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період з 21.07.2010 року по 17.09.2010 року.

Рішенням приморського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що та обставина, що відповідач вимагав та примушував позивача виконувати обов’язки прибиральника пляжу є недоведеною.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що згідно наказу № 24 від 17.05.2010 року по ВАТ «Запорізький Втормет» ОСОБА_3 був прийнятий на посаду матросом-рятувальником на б/в «Сонячна» на строк з 17.05.2010 року по 17.09.2010 року, у умовами праці був ознайомлений та погодився про що свідчить його підпис у відповідній графі.

Наказом № 23 від 21.07.2010 року позивача було звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, відповідно написаної ним власноруч заяви.

У своїй позовній заяві, позивач посилався на те, що заяву про звільнення він був вимушений написати, оскільки на нього були покладені додаткові обов’язки прибиральника пляжу, але без додаткової оплати.

Суд перевірив зазначені вимоги позивача і дійшов обґрунтованого висновку, що та обставина, що відповідач вимагав та примушував позивача виконувати обов’язки прибиральника пляжу таким чином, що він не міг відмовитися від виконання цієї роботи є недоведеною. Не наведено таких доказів і у апеляційній скарзі.

Безпідставними є і доводи викладені у апеляційній скарзі, що звільнення за ст. 38 КЗпП України перешкоджало йому для працевлаштування на нову роботу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Приморського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

                   Головуючий:

                   Судді: