САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-285/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                 Румянцева О.П.

    при секретарі                     Бакум І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2009р. позивач звернувся до суду із позовом до  ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві позивач вказує, що у зв’язку із пред’явлення позивачем позову до суду про виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення та стягнення заборгованості за проживання, у відповідача по справі ОСОБА_2 склались неприязні відносини до позивача. Так 04.05.2007 року відповідач звернувся із заявою до Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області щодо протиправних дій ОСОБА_1 Позивача неодноразово викликали до Самарського РВ та проводили перевірку фактів. В грудні 2007 року відповідач знову звернувся до Самарського РВ з аналогічною заявою, що також потягло за собою неодноразові виклики позивача та проведення перевірки. На протязі 2007 року відповідач неодноразово із скаргами та заявами такого змісту звертався до органів внутрішніх справ, прокуратури Самарського району, прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради і т.д. Позивач вважає, що такі дії відповідача по розповсюдженню неправдивих чуток не відповідають дійсності та ганьблять його гідність та ділову репутацію, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про зобов’язання відповідача ОСОБА_2 спростувати перед населенням поширені ним недостовірні відомості, а також стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 1 грн.  

01.03.2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд зобов’язати ОСОБА_2 спростувати перед населенням поширені ним недостовірні відомості про зловживання позивачем владою та службовим становищем, а саме: вибачитися перед позивачем ОСОБА_1 через місцеву газету «Самарський Обрій», стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 1 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

          Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

            Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що дійсно 04 травня 2007 року із заявою про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, на що йому була надана відповідь, про те що у порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України, що також підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 7-8).

    Крім того, відповідач на протязі 2007-2009 років неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами та скаргами на зловживання позивачем своїм посадовим становищем, що підтверджується поясненнями позивача та відповідача.  

    Частиною 1 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  

        Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

            Згідно Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року  у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 про офіційне тлумачення положення частини 1 ст. 7 ЦК УРСР, положення частини першої ст. 7 ЦК Української РСР «поширив такі відомості» в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов’язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

    Пленум Верховного Суду України своєю Постановою № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз’яснив, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

            Таким чином, звернення відповідача до правоохоронних органів України є реалізацією його конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, та не може бути визнано поширенням недостовірної інформації.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, а також ділової репутації та відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити у повному обсязі.  

Керуючись ст. 40 Конституції України, ст. 277 ЦК України, Рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 ст.ст. 10, 11, 57-64,  114, 118, 119, 215  ЦПК   України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя                                             О.П.Румянцев