УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-12670/2010                                                                                                      Головуючий у 1-й інстанції – Башмаков Є.А.

Категорія –30                                                                                                                Доповідач – Петренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого                                    судді  –  Петренко І.О.

    суддів                                                          –  Котушенко С.П., Романюк М.М.

    при секретарі                                              –  Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким на підставі ст..ст.1167,1172 ЦК України стягнути з відповідача на його користь із коштів держбюджету моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що у березні 2004 року  він звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн., що була заподіяна йому незаконними діями співробітників Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС Дніпропетровської області , що виразилася в незаконному затриманні за підозрою в скоєнні вимагання, однак в подальшому в порушенні кримінальної справи було відмовлено у зв'язку з відсутністю складу злочину.  Однак з 2004 року на сьогоднішній день у вищевказаній цивільній справі досі рішення не ухвалене.

Позивач  вказує на те , що згідно ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом  розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі. Вказаними протиправними діями і бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати  та постановити нове рішення , задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення  суду скасувати та провадження по справі закрити  з наступних підстав.

Суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги , з посиланням на положення ст..ст. 1167,1172, а також ст..1176 ЦК України і постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4  "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",  дійшов до висновку про те , що за відсутності  доведеного  факту  наявності спричинення позивачу втрат немайнового характеру не було встановлено підстав і для відшкодування моральної шкоди .

Однак , з такими висновками погодитись не можна , оскільки заявлений позов не може  розглядатись  в судах у порядку цивільного судочинства .

Вище наведене визначено у розділі У111  Конституції України , і зокрема  в ст.. 124 , ст.. 129  , а також  законодавством про судочинство , згідно до якого суд є органом , який  здійснює правосуддя. Оскарження в будь-який спосіб  судових рішень , діяльності судів  і суддів  щодо розгляду  та вирішення  справи  поза передбаченим процесуальним законом порядку  у справі не допускається , про що було також роз”яснено і у п. 10 постанови  Пленуму Верховного Суду України „ Про незалежність судової влади” від 13 червня 2007 року .

Діючим законодавством  також передбачено  і те , що у разі заподіяння  особі  шкоди  , відповідає не суд , або суддя , а держава , що гарантує дієвість  принципу  незалежності .

Таким чином суд , як орган , що здійснює правосуддя , не може  бути відповідачем у цивільній справі за винятком  випадку , коли суд не виступає як орган  правосуддя , а діє як будь-яка інша установа ( особа).

Виходячи з наведеного , колегія суддів  вважає , що  посилання позивача на положення ст.. 1172 ЦК України по справі являються безпідставними.

 В  зв”язку з вище наведеним рішення суду  першої інстанції  слід скасувати , а провадження по справі  слід  закрити  з підстав  , визначених  ч.1 п.1 ст.. 205  ЦПК України.

         Керуючись ст. ст. 303, 307,ч.1 ст. 310,313, 314,315,317,319 ЦПК України, колегiя суддiв –  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2010 року                                   скасувати.

        Провадження по справі   за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення ,однак,  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: