УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-12645/2010                                                                                                          Головуючий у 1-й інстанції –Алтунін О.В.

Категорія –46/48                                                                                                                        Доповідач – Петренко І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого                                    судді  –  Петренко І.О.

    суддів                                                          –  Котушенко С.П., Романюк М.М.

    при секретарі                                              –  Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

    У червні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі по 1522,50 грн. щомісячно починаючи з 07 червня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття з урахуванням індексу інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що з 1987 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі . Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1997 року відповідач проживає окремо від них. Вона працює в Дніпропетровському районному підприємстві «Промінь» та її зарплатня складає 807,88 грн. Відповідач знаючи, що син навчається в школі та потребує постійної батьківської уваги і допомоги, ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не цікавиться станом здоров’я сина та його потребами. Згідно довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування син потребує лікування двічі на рік. Вартість такого лікування на 24 дні один раз на рік складає 15 456 грн., а двічі на рік 30 912 грн. Крім цього, ОСОБА_3 займається футболом, вартість занять складає 200 грн. щомісяця. Крім цього, вона купила для сина комп’ютер вартістю 3228 грн. Відповідач неофіційно працює, отримує нерегулярний і мінливий дохід, який повністю витрачає на свої потреби , але має можливість  щомісячно сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі без погіршення свого матеріального стану. Оскільки відповідач ухиляється від утримання сина  аліменти слід стягнути з нього з  червня 2007 року.    

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнено з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/5 частини усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 08 червня 2010 року до повноліття. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково , рішення  суду змінити з наступних підстав.

Відповідно  до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши  всі вимоги цивільного судочинства , вирішив  справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі  повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як  вбачається з матеріалів справи,  суд ухвалюючи оскаржуване рішення обґрунтовано виходив із того , що  у відповідності до положень ст.. 180 СК України відповідач забов”язаний  приймати участь  в утримання  дитини до досягнення нею повноліття.

Визначаючи  розмір аліментів , що стягуються на утримання сина суд правильно виходив із того , що позивачка не довела факт нерегулярності та мінливості  доходу відповідача , в зв”язку з чим  не застосував положення ст.. 184 СК України про  визначення розміру аліментів  в твердій грошовій сумі.

Правильно судом першої інстанції було визначено і  час , з якого  можуть бути присуджені аліменти  у відповідності до положень ч.1 ст. 191 СК України і відмовлено в стягненні аліментів за минулий час , а саме з червня 2007 року , оскільки всупереч вимогам ст.. 11,60 ЦПК України позивачкою не були надані  докази того , що нею були вжиті  заходи  щодо одержання аліментів з відповідача , але останній ухилявся від їх сплати.

Письмові пояснення від знайомих позивачки , додані до апеляційної скарги про звернення її до відповідача за допомогою на утримання сина належними та допустимими вважатись не можуть , виходячи із положень ст..ст.58,59,131 ЦПК України.

Однак , визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції посилався на положення ч.1 ст.. 182 СК України , а саме на стан здоров”я  відповідача , і , зокрема, виписку з  амбулаторної картки останнього і визначив розмір стягнених аліментів у розмірі 1\5 частини з усіх видів його доходу  .

З таким висновком  погодитись не можна , оскільки  відповідачем не було  належно підтверджено його стан здоров”я , який перешкоджає  виконанню батьківських обов”язків , як і наявність  інших підстав , які б впливали  на можливість виконання його.

З урахуванням  наведеного , колегія  суддів вважає , що суд  з”ясував обставини справи , проте при вирішенні  справи дійшов до висновку , що  не відповідає  встановленим обставинам і , що  у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення та прийняття нового рішення про збільшення розміру  стягнених аліментів.

Доводи  апеляційної скарги позивачки про те , що судом  при визначенні розміру аліментів на утримання  неповнолітнього сина  сторін не було враховано стан здоров”я  дитини , який потребує санаторно –курортного лікування , а також посилання  на додаткові витрати , які несе позивачка на фізичний  та  інтелектуальний розвиток сина вважати  достатніми для задоволення не можна , оскільки предметом вирішення спору вони не були , стосуються  положень ч.1 ст. 185 СК України про забов”язання  відповідача брати участь  у додаткових витратах  на дитину , що  викликані  особливими  обставинами ( розвитком здібностей дитини , її хворобою , каліцтвом тощо) і у відповідності до ч.2 цієї ж статті  можуть фінансуватись  наперед  або покриватись після їх фактичного  понесення .

Керуючись ст..ст.303,307, п.3 ч.1 ст. 309,313,314,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року змінити в частині розміру стягнених аліментів , стягнувши  з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1\4 частини з усіх видів його доходу щомісячно , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на  користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 8 червня 2010 року до його повноліття.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного  суду набирає  законної сили  з моменту його проголошення , однак  може бути  оскаржено  шляхом подачі  касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді