У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                         Справа № 22ц–10942/2010                              Головуючий в 1-ій інстанції – Городецький Д.І.

                               Категорія - 41                                             Доповідач  -  Волошин М.П.

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

24 листопада 2010 року                                                               м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

            головуючого судді   -   Басуєвої Т.А.

            суддів                      -   Волошина М.П., Демченко Е.Л.

            при секретарі             -  Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про надання квартири, стягнення моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И Л А:

            ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою, яку в подальшому уточнила і змінила, просила зобов’язати Перещепинську міську раду виділити їй двокімнатну квартиру в любому будинку, розташованому на мікрорайоні «Орільський» в місті Перещепине, Новомосковського району на протязі шести місяців з моменту набрання законної сили рішення суду, яка була вільна на момент виконання рішення суду. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано Перещепинську міську раду Новомосковського району Дніпропетровської області виділити позивачці квартиру за встановленими нормами та стягнуто з відповідача 2 000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить  рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої  вимоги порушенням  судом  першої інстанції норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 була власником жилого будинку по АДРЕСА_1.

20 грудня 1999 року виконком Перещепинської міської ради № 259 було прийняте рішення про вилучення земельних ділянок та знесення житлових будинків для будівництва нового мікрорайону «Кільченський», в тому числі і будинку АДРЕСА_1.

Позивачці було нарахована компенсація за будинок, земельну ділянку з насадженнями в розмірі 7 897 грн. 19 коп.

Крім того, рішенням Перещепинської міської ради № 177 від 24 липня 2000 року, ОСОБА_2 була виділена квартира АДРЕСА_2 жилою площею 17,65 кв.м, але позивачка відмовилась від вказаної квартири.

Житлова площа знесеного будинку складала 10,9 кв.м.

До теперішнього часу позивачці  квартира не надана.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач зобов’язаний надати позивачу квартиру замість знесеного її житлового будинку.

Статтею 171 ЖК України передбачено, що у разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду. Крім того, власникам жилих будинків на їх вибір або сплачується вартість будинків, будівель та пристроїв, що зносяться, або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв за своїм розсудом. За бажанням громадян виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують їм (замість надання квартир) можливість позачергового вступу до членів житлово-будівельних кооперативів і одержання в них квартир.

Згідно ст. 50 ЖК України - жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Відповідно до ст. 47 ЖК України - норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Згідно ст. 48 ЖК України - жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належав на праві власності позивачці та був знесений, ніхто не був зареєстрований.

Рішенням від 08 травня 2002 року та листом від 01 липня 2006 року Виконкому Перещепинської міської ради Новомосковської району Дніпропетровської області гарантовано позивачці надання квартири замість знесеного будинку.

За таких  обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку відповідно до ст. 111 ЖК України, що відповідач зобов’язаний забезпечити ОСОБА_2 жилим приміщенням за встановленими нормами.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачці необхідно надати двокімнатну квартиру задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено матеріалами справи, в жилому будинку який був на праві власності у позивачки,  ніхто не був зареєстрований та крім неї ніхто не мешкав, жила площа будинку складала 10,9 кв.м, і тому позивачка має право на квартиру за  встановленими ст. 47 ЖК України, нормами тобто розміром 13,65 кв.м.

Згідно вимог процесуального законодавства - резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають з установлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, суд при вирішенні спору повинен зазначити в рішенні, яка конкретно квартира повинна бути надана позивачці.

У зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає в цій частині зміненню із зазначенням конкретних і безумовних висновків, для визначення квартири, яку необхідно надати позивачці.

Крім того, колегія суддів вважає, що стягання з відповідача на користь позивачки моральної шкоди 2 000 грн. не відповідає тому обсягу душевних страждань спричинених відповідачем позивачці ОСОБА_2, оскільки протягом тривалого строку –  більше дев’яти років відповідач гарантуючи виконання свого обов’язку даний обов’язок не виконує, продовжує порушувати житлові права позивачки, що приводе до моральних і душевних страждань у позивачки.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України, передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Тому колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду також підлягає зміненню із стягненням на користь позивачки з відповідача 3 000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.303, 304, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів, –

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2010 року – змінити викласти резолютивну частину рішення наступним чином: Зобов’язати Перещепинську міську раду Новомосковського району Дніпропетровської області виділити ОСОБА_2 однокімнатну квартиру за встановленими нормами в мікрорайоні «Орільський» міста Перещепино Новомосковського району Дніпропетровської області на протязі шести місяців з моменту набрання законної сили даного рішення.

Стягнути з Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку  протягом двадцяти днів.

  Головуючий:

           Судді: