2-9338/2010
РІШЕННЯ
Іменем України
19 листопада 2010 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька
у складі- головуючого судді - Л.М. ПАВЛЕНКО
при секретарі - О.В. КОВАЛЬОВОЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського райсуду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні, користуванні та реєстрації права власності на житлове приміщення та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000гр.
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні, користуванні та реєстрації права власності на житлове приміщення та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000гр.
В позові вказав, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Донецька від 07.06.2007 року за ним було визнано право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1.
Крім того, зазначеним рішенням було вирішено виселити його до АДРЕСА_1. Зазначене рішення суду відповідно до чинного законодавства України набрало законної сили 19.06.2007 року.
В виконання цього рішення він звернувся з виконавчим листом №2-672 від 07.06.2007 року до ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку. Вказане раніше рішення суду було виконане, про свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2008 року .
Як вже зазначалось, відповідно до рішення Київського районного суду від 07.06.2007 року за ним було визнано право власності на ? частину АДРЕСА_1.
З метою реєстрації права власності на вказану частину будинку він звернувся до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька».
Працівники КП«Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» назначили день у який планувалось провести інвентаризацію належного йому згідно з рішенням суду частини будинку. Прибувши з працівниками вказаного підприємства на адресу будинку АДРЕСА_1 вони не змогли потрапити у будинок по причині того, що двірні замки в будинку були замінені, відповідачка двері не відчиняла . Після цього він неодноразово намагався потрапити у зазначений будинок, однак відповідачка відмовлялась пускати його, причину відмови не пояснювала.
З цього приводу він також звертався до Київського РВ Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області з заявами. Однак до теперішнього часу зазначена раніше проблема не вирішена, внаслідок чого я змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
Посилаючись на ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України зазначив, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його часті у праві спільної власності. Увідповідності з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні. У разі порушення цього права власник має право на підставі ст..391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном.
Відповідно до ст..361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спірному будинку. Згідно з положенням ст..386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб*єктів права власності.
Власник який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Вважає, що відповідачка своїми діями порушує його права, які передбачені чинним законодавством щодо вільного володіння, користування та розпорядження частиною спірного будинку, і що діями відповідачки йому була причинена моральна немайнова шкода, яка полягає у наступному.
Не маючи можливості проживати та володіти частиною у спірному будинку він вимушений був наймати житло у сторонніх людей. У теперішній час, враховуючи фінансову кризу та нестабільне матеріальне становище він вимушений проживати у своїх батьків у м. Горлівці.
В свою чергу він має постійну роботу у м. Донецьку, а тому вимушений кожен день приїздити на роботу з м. Горлівка. Зазначене доставляє йому великих незручностей. У зимовий період траплялись випадки, коли він не за своєї вини запізнювався на роботу, що призводило до проблем з керівництвом.
Відповідно до ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв*язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім*ї чи близьких родичів, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми.(ч.3 ст.23 ЦК України).
Ст..1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала.
Враховуючи той факт, що фактично маючи власне житло у спірному будинку, але не маючи право на вільне користування та розпорядження їм призводе до постійних нервових переживань та стресів.
Все це негативно відображається на стан його здоров’я. Він став роздратованим, на цьому фоні погіршились співвідношення з родичами та знайомими. Все це посилюється відчуттям соціальної незахищеності та несправедливості та почуттям безвихідності.
Він вимушений докладати додаткових зусиль щодо організації свого життя. Вказане і до теперішнього часу спричиняє йому додаткових душевних переживань та страждань.
А тому просить зобов’язати відповідачку - ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у володінні, користуванні та реєстрації права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з відповідачки - ОСОБА_2 на його користь спричинену йому неправомірними діями відповідачки моральну(немайнову) шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати.
Позивач у судовому засіданні підтримав свій позов та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнала та суду пояснила, що перешкод відповідачеві у володінні, користуванні та реєстрації права власності на ? частину житлового приміщення, яке рішенням суду визнано за відповідачем, вона не чинить. Посилання позивача на обставини зазначені в позову не мають ніяких підстав, моральна шкода ні якими доказами не доведена, а тому просить відмовити позивачеві у задоволені його вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не обгрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 07.06.2007 року за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1. Зазначеним рішенням ОСОБА_1 було вселено в вищезазначений будинок, а ОСОБА_2 зобов*язано не чинити перешкод у користуванні житлом в зазначяеному будинку. Рішення набрало чинності та ні ким не оскаржувалось. Позивач стверджує, що йому відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні його часткою у праві власності, посилаючись на зміну замків та не обгрунтовану відмову відповідача у проживанні в будинку. Але ці ствердження спростовуються поясненнями відповідача, яка зазначила, що позивач не бажає жити у належному йому житлі, приходив тільки декілька разів, а саме: на день народження своєї дитини та з техніком для провеждення інвентарізації. Зміну замків зробила, так як старий замок вийшов з ладу. Відповідачу у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України були надані всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів. Проте позивач не довів ті оставини, на які він посилається, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ
Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні, користуванні та реєстрації права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1; в стягненні моральної шкоди 10000 гр. та судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене у десятиденний строк.
СУДДЯ Л.М. ПАВЛЕНКО