УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-10118/10 Головуючий 1-ої інстанції – Башмаков Є.А.
Категорія – 20 Доповідач – Демченко Е.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Басуєвої Т.А.
суддів – Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі – Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи – приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради, про визнання договорів купівлі-продажу та доручення недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу та доручення недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 27 грудня 2008 року йому від відповідача ОСОБА_1 стало відома, що 20 жовтня 2008 року за договорами купівлі-продажу його мати продала останньому земельну ділянку та розташоване на неї домоволодіння АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що його мати ОСОБА_6 не надавала довіреність на продаж домоволодіння, зазначена довіреність підроблена ОСОБА_1, просить визнати довіреність, яка видана ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_3 25 вересня 2006 року і посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5, а також дублікат цієї довіреності, виданий 10 вересня 2008 року Державним нотаріальним архівом Дніпропетровської області, недійсними. Визнати недійсними договори купівлі-продажу, укладені 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1. Встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_6 Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2010 року і ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що довіреність, видана 25 вересня 2006 року ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, підроблена ОСОБА_1, що підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_3
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.
Згідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до роз’яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” №2 від 12 червня 2009 року, розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей58,59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Зокрема, статтею 57 ЦПК передбачено, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК), не можуть використовуватися як засіб доказування.
Згідно до змісту ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Статтею 1003 ЦК України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Установлено, що 25 вересня 2006 року ОСОБА_6 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси та вести її справи, як власника нерухомого майна, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якому воно розташовано.
На виконання цього доручення ОСОБА_6 наділила ОСОБА_3 певними правами й обов’язками, зокрема і правом продажу цього нерухомого майна за ціною та на умовах за своїм розсудом, а також з правом зняття її з реєстраційного обліку з вищевказаної адреси та постановки її за новим місцем проживання.
19 серпня 2008 року державний нотаріус державного нотаріального архіву Дніпропетровської області видала дублікат даної довіреності.
На підставі спірної довіреності ОСОБА_3 20 жовтня 2008 року уклав з відповідачем ОСОБА_1 договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1.
Тобто відповідач ОСОБА_3, укладаючи договори купівлі-продажу нерухомого майна, діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю від 25 вересня 2006 року, що згодом створило права й обов’язки для ОСОБА_6
За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення вимог про визнання недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна немає підстав.
Згідно з вимогами ст.309 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо є невідповідність висновків суду обставинам справи, чи є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2010 року підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні вимог.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи – приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради, про визнання договорів купівлі-продажу та доручення недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: