2-7893\2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 р. м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кляшторного В.С., при секретарі Прокопенко Ю.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа – ОП ЗМБТІ, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа – ОП ЗМБТІ, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
В позові зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 1969 року (реєстровий .№ 1-7288), посвідченого старшим нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори Лисенко О.В., ОСОБА_6, на праві приватної власності належала 1/2 частина житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 583,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаний договір купівлі-продажу зареєстровано в ОП Запорізьке міжміське БТІ, 11 серпня 1969 року. При цьому, при реєстрації в БТІ, адресу вище вказаної частини будинку, в реєстраційному написі, зазначено вже як: АДРЕСА_1, яка залишилася і на теперішній час..
Також, як вбачається з технічного паспорту БТІ на житловий будинок, станом на 13.05.1985 року, право власності на житловий будинок за ОСОБА_6 вже було зареєстроване – в цілому, проте правовстановлювальний документ на іншу 1/2 частину будинку, до цього часу не зберігся.
Чоловік ОСОБА_6- ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Від шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали трьох дітей:
- ОСОБА_3, 1950 р.н.,
- ОСОБА_8, 1953 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2,
- ОСОБА_4 1956 р.н.
На випадок своєї смерті, ОСОБА_6 скала заповіт від 23 жовтня 1992 року (р.№ 1-2060), посвідчений державним нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори Шевченко О.М., яким заповіла все належне їй майно, в рівних частинах: ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, тобто дітям.
ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 померла.
Після смерті ОСОБА_6 спадщину шляхом фактичного вступу в права користування та володіння спадковим майном, прийняв лише один із спадкоємці за заповітом, а саме син ОСОБА_8 – батько позивача.
Відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спадщину не прийняли, до нотаріальної контори – з відповідними заявами про прийняття спадщини не звертались, дій які б свідчили про вступив в управління або володіння спадковим майном – не вчинили.
Відповідно до норм ст.ст. 548, 549, 553, 554 ЦК Української РСР (в ред. 18.07.1963 року), який був чинним на день відкриття спадщини по смерті ОСОБА_6, слідує, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Також, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
Таким чином, спадщину, що відкрилася по смерті ОСОБА_6, у вигляді будинку АДРЕСА_1, прийняв лише один із спадкоємців за заповітом - ОСОБА_8. Однак успадкований за заповітом житловий будинок належним чином не оформив, свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом не отримав.
ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 помер.
Заповіту, на випадок смерті ОСОБА_8 не складав. На момент смерті у зареєстрованому шлюбі не перебував. Єдиним спадкоємцем першої черги після його смерті є його син – позивач ОСОБА_1, який також прийняв спадщину, за нормами ЦК Української РСР (в ред. 18.07.1963 року) – шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, яке складалося з успадкованого його батьком ОСОБА_8 житлового будинку.
Внаслідок неоформлення ОСОБА_8 своїх спадкових прав на спірний житловий будинок, позивач не має можливості захистити свої права та інтереси, інакше як шляхом звернення до суду. У зв’язку з зазначеними обставинами позивач ОСОБА_1 звернувся до суду та просить суд встановити факт прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_8, у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_6; встановити факт прийняття спадщини за законом, ним - ОСОБА_1 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_8; визнати за ним право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1; зобов’язати ОП ЗМБТІ, зареєструвати за ним право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та підтвердили зазначені в заяві обставини, наполягали на задоволенні вимог в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги визнали, заперечень не надали.
Представник 3-ї особи – ОП ЗМБТІ до суду не з»явився, надіслав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, надіслав на адресу суду копії правовстановлюючих документів на спірний будинок, просив суд вимоги в частині зобов’язання ОП ЗМБТІ вчинити реєстрацію права власності залишити без задоволення, в іншій частині вимог – на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що обставини, викладені в позові відповідають дійсності та підтверджені документальними доказами: експрес-оцінкою жилого будинку, договором купівлі-продажу від 21.07.1969 року, сводним оціночним актом, свідоцтвами про смерть ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, свідоцтвом про шлюб ОСОБА_4, свідоцтвом про народження ОСОБА_8, ОСОБА_1, свідоцтвом про народження ОСОБА_3, заповітом від 23.10.1992 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_8, листом ОП ЗМБТІ, довідкою квартального з місця проживання позивача, копією рішення суду від 04.02.1953 року.
Відповідно до норм ст.ст. 548, 549, 553, 554 ЦК Української РСР (в ред. 18.07.1963 року), який був чинним на день відкриття спадщини по смерті ОСОБА_6, слідує, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Також, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
Як зазначено в ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР .
Відповідно до норми ч.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
Згідно ч.1 ст. 1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив, та батьки.
Згідно ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд вважає, що вимоги позивача в частині встановлення факту та визнання ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування правомірні, тому суд вважає за необхідне визнати його таким, що прийняв спадщину після смерті батька- ОСОБА_3, як такого, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 та визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
В частині позовних вимог про зобов’язання ОП ЗМБТІ здійснити реєстрацію права власності суд вважає необхідним відмовити, оскільки вимоги до БТІ як суб’єкта владних повноважень повинні розглядатися в порядку, передбаченому КАС України. В даному випадку БТІ вносить зміни до технічної документації на підставі рішення суду про визнання права власності. В разі відмови зробити зареєструвати відповідні зміни власників позивач повинен оскаржити дії БТІ в порядку іншого судочинства, тобто в порядку, передбаченому КАСУ.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 174, 209, 212, 214, 215, 256 ЦПК України, ст. ст. 384, 1216, 1217, 1218, 1220, 1258, 1261, 1267, 1270, 1296 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) таким, що прийняв спадщину після смерті батька – ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та баби - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.С. Кляшторний