Справа № 2-2389/2010 р

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого – судді Затолочного В.С.,

при секретарі Морозовій Н.М.,

за участю:

- представника позивачів адвоката ОСОБА_1,

- відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення.

Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягав представник позивачів, обґрунтований тим, що позивачам належить на праві спільної сумісної власності Ѕ частина житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 з господарчими спорудами на подвір’ї зазначеного будинку: гараж «Б» та вбиральня «Ж». Відповідач перешкоджає власникам здійснювати своє право володіння, розпорядження та користування вказаним гаражем, там знаходяться його речі. Тому позивачі просять виселити відповідача із даного гаража.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він не має документів, які б підтвердили його право власності на спірний гараж, але вважає власність позивачів на цю споруду незаконною, тому що вони його не будували і отримали документи про право власності на гараж неправомірно, хоча визнає, що право власності позивачів на спірний гараж в теперішній час підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачам, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності Ѕ частина житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 з господарчими спорудами на подвір’ї зазначеного будинку: гараж «Б» та вбиральня «Ж», що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21.04.1999 року, виданим УЖКГ Виконавчого комітету Криворізької ради народних депутатів, яке зареєстроване в КП ДОР «КБТІ» за реєстровим номером 169П-520-520.

18.02.2010 року апеляційним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 22ц-20362/10, яким, зокрема, скасовано рішення виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу про узаконення гаража на дворовій території будинку АДРЕСА_1 від 27.11.1992 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 03.02.1997 року районним відділом комунального господарства виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу на ім’я відповідача, ОСОБА_2 на будівлю гаражу б/н на АДРЕСА_1, зобов’язано Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж б/н по АДРЕСА_1; зобов’язано Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» анулювати запис № 30276 у реєстровій книзі № 11 «Г» на стор. № 40.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.07.2010 року зазначене рішення залишено без змін.

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб чи громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода, на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов’язковими для виконання на всій території України.

Відповідач суду не надав жодного доказу правомірності свого користування станом на теперішній час спірним приміщенням, а, незважаючи на неодноразові вимоги позивачів, в добровільному порядку не звільняє приміщення належного позивачам гаражу, перешкоджає здійснювати належне власникам право володіння, розпорядження та користування належним гаражем, там досі знаходяться особисті речі відповідача, ключі від нього, тощо.

Дана обставина не заперечувалася у судовому засіданні відповідачем.

Згідно статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу.

Частина 1 статті 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також встановлюються способи захисту цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до статті 79 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням.

Керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення задовольнити повністю.

Виселити відповідача, ОСОБА_2 з нежитлової будівлі гаражу «Б», розташованого на подвір’ї житлового будинку по АДРЕСА_1, належного на праві спільної сумісної власності позивачам, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя         В.С. Затолочний