Справа № 2-1833/210 р

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого – судді Затолочного В.С.,

при секретарі Морозовій Н.М.,

за участю:

- позивача ОСОБА_1

- відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, стягнення моральної шкоди.

Позов, з врахуванням прийнятих судом уточнень, обґрунтований тим, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Відповідачка створює перешкоди в користуванні позивачем власністю, не впускає її до квартири, змінила замок на дверях, ключ від нового замка не дає. Позивачка просить усунути перешкоди в користуванні власністю, вселити її до квартири, заборонити відповідачу перешкоджати в подальшому в користуванні власністю, стягнути 1600 грн. моральної шкоди.

Відповідач позов не визнала. Пояснила суду, що дійсно вона та позивач є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Позивачка є неврівноваженою, конфліктною людиною, кидається на інших людей, б’є посуд, ламає меблі. Вона заявляла неодноразово, що в квартирі жити не бажає і більш ніж 2 роки назад пішла з квартири. Де вона проживала весь цей час, не знає. Перешкод у користуванні квартирою позивачу не створювала, замок змінила після того, як він зламався. Ключ від нового замка позивачці надати не могла, тому що не знала, де та проживає. Після початку розгляду цієї справи неодноразово пропонувала позивачці отримати ключ від замка, але та відмовлялася, стверджуючи, що бажає попасти до квартири лише в судовому порядку. В позові просить відмовити через відсутність спору.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є рідною донькою відповідача та вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Кожній із них належить по Ѕ частині вказаної квартири.

Відповідач без згоди на це позивача змінила замок в дверях квартири, чим створила для неї перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

На теперішній час обопільної згоди щодо користування належною їм на праві спільної часткової власності квартирою сторони не досягли.

Фактичні обставини справи підтверджуються дослідженими судом доказами – технічним паспортом на квартиру, свідоцтвом на право власності на житло, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, листом Криворізького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Заперечуючи проти позову, відповідачка та її представник стверджували, що відповідач ніколи не створювала перешкод у користуванні власністю позивачу.

Проте така позиція відповідача спростовується дослідженими судом актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, листом Криворізького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також показаннями свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що відповідач дійсно в їх спільній з позивачем квартирі самостійно, без узгодження з іншим співвласником змінила замок дверей та позбавила можливості вільного доступу до квартири позивача.

Посилання на те, що замок було замінено в квітні 2010 року після того, як замок зламався, а відповідачка була позбавлена можливості надати ключ від нового замка позивачу, тому що не знала, де та проживає, судом відкидаються як неправдиві, оскільки із акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї та листа Криворізького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді видно, що відповідачу пропонувалося в добровільному порядку вирішити ситуацію, яка склалася між співвласниками квартири, але позивач цю пропозицію проігнорувала.

Так само суду не надано будь-яких доказів порушення позивачем права користування власністю, що, на думку відповідача, дозволяло їй обмежувати позивача в праві користування власністю. Показання свідка ОСОБА_5, допитаного судом за клопотанням відповідача, цих обставин не підтверджують, оскільки йому відомо про такі дії (побиття сусідки, пошкодження меблів, обмеження в доступі до квартири позивача) зі слів самої відповідачки, очевидцем таких дій він не був. Жодних доказів звернення відповідача до відповідних державних органів щодо подібних дій з боку позивача суду не надано.

Тому позивач, як власник, чиї права власності порушені, має право на передбачений законом захист своїх прав.

Згідно статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про примусове вселення її до квартири АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання відповідача не перешкоджати вселенню та надання ключів від квартири.

Також суд погоджується, що внаслідок позбавлення можливості реалізувати своє право власника щодо користування належною їй квартирою, позивачка зазнала певних моральних страждань, які полягають в душевному дискомфорті, необхідності докладати зусиль щодо пошуку іншого житла.

Виходячи із обставин справи, вимог розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошової компенсації завданої позивачу з боку відповідача моральної шкоди становить 1000 грн.

Вимоги ж про заборону відповідачу перешкоджати в подальшому у здійсненні права користування та розпорядження належною позивачу власністю не можуть бути задоволені, оскільки порушене право позивача підлягає захисту шляхом її примусового вселення до квартири. Підстав передбачати можливість і подальшого порушення прав позивача після її вселення до квартири у суду немає.

Керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 23, 319, 386, 391 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Вселити примусово позивача, ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, зобов’язавши відповідача, ОСОБА_2 не перешкоджати вселенню та надати позивачу ключі від квартири.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на користь позивача, ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) грн. грошової компенсації завданої моральної шкоди.

В інших вимогах позивачу відмовити за недоведеністю.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на користь позивача, ОСОБА_1 понесені нею судові витрати – 17 (сімнадцять) грн. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя         В.С. Затолочний