Справа №2-9332/10

  РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 (заочне)

23 листопада 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Лівандовської-Кочури Т.В.

при секретарі Лаць А.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселенням та стягнення моральної шкоди,

встановив:

15.10.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселенням та стягнення моральної шкоди. Заяву мотивує тим, що перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 03.03.2006 року. Після реєстрації шлюбу, позивач надав згоду на вселення відповідача в квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності. 15.10.2007 року між сторонами було укладено договір довічного утримання та договір дарування спірної квартири. Позивач вказує, що починаючи з 2010 року відповідач припинила виконувати взяті на себе зобов’язання, а в квітні 2010 року не впустила останнього в квартиру, змінила замок вхідних дверей. Окрім того, має намір продажу спірного помешкання. Покликаючись на викладене, просить про вселення в квартиру АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу до житлового приміщення та надати ключі від вхідних дверей квартири, відшкодування 10000 грн. моральної шкоди та судових витрат.

В судовому засіданні позивач та його представник, кожен зокрема, позов підтримали з вищенаведених підстав, просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про день, час і місце судового засідання.

За погодженням з позивачем, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.  

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено з пояснень позивача, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 03.03.2006 року.

Також встановлено, що 15.10.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір довічного утримання.

Окрім того, 15.10.2007 року між сторонами було укладено договір дарування  квартири АДРЕСА_1, що належала позивачу на праві власності. (а.с.16).

Позивач вказує, що в 2010 року відповідач почала поводити себе по відношенню до останнього грубо, припинила виконувати взяті на себе зобов’язання за договором довічного утримання. В квітні 2010 року не впустила до спірної квартири, змінила замок вхідних дверей, ключа позивачу не дала.

Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання.

              Ч.1 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

 З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно та всупереч закону позбавила позивача права на житло, своїми діями, що виразились у зміні замка вхідних дверей чинить перешкоди у вільному доступі у користуванні останньому квартирою, а, тому, приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог в частині вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 та про вселення позивача у спірне помешкання та зобов’язання ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу до житлового приміщення та надання ключа від вхідних дверей.

 Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не підлягають до задоволення, оскільки, позивачем та його представником не було представлено суду доказів, у відповідності до ст.60 ЦПК України, в підтвердження того, що моральна шкода останньому була завдана внаслідок незаконних дій відповідача.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 17 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі Конституції України, ст.310 ЦК України (в редакції 2004 року), ст.ст.9, 156 ЖК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу до житлового приміщення та надати ОСОБА_1 ключ від вхідних дверей квартири.

              В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою ОСОБА_3, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили.

Суддя