Справа № 2-а-1587/10

                                                                ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          17 листопада   2010 року                                                                               м. Олевськ                                

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну  справу за позовом  ОСОБА_1    в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3  до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

В С Т А Н О В И В :

 Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії відповідачів  протиправними та стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області за період з 01 березня 2010 року по 01 серпня 2010 року  5259,30 грн. недосплачених коштів ,передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та за період з 01 березня 2010 року по 01 липня 2010 року 6042,31 грн. недосплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з тим, що вона та її неповнолітні діти  є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживають та позивачка працює на радіоактивно забрудненій території і мають право на зазначені пільги.

              Позивачка в судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла письмова заява  про розгляд  справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

              Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням  про розгляд справи без їх участі.

  Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням  про розгляд справи без їх участі.

  Встановлено, що позивачка є потерпілою 3-ої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає разом з  неповнолітніми дітьми:  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2,  в   с. Білокоровичі Олевського району   Житомирської області, територія якого  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копіями посвідчень потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, копіями  свідоцтв про народження дітей ,  копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання.

                Позивачка  з 15 лютого 1992 року по даний час    працює  в  Коростенському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №4 ДТГО «Південно-Західної залізниці», що розміщується  на території  зони гарантованого добровільного відселення , а саме в  с.  Білокоровичі   Олевського району Житомирської області та яке фінансується стосовно зазначених виплат  управлінням праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області  і отримує щомісячно по місцю роботи доплату до заробітної плати в розмірі 10,50 грн. відповідно до постанови КМ  України від 26 липня 1996 року №836 та отримує  допомогу в розмірі 2,10 грн. кожному  на себе та дітей в Білокоровицькій сільській раді, яка фінансується стосовно зазначених виплат  управлінням праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області , що стверджується  довідками з місця роботи та проживання, обставинами, зазначеними у запереченнях відповідачів.

              Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у зоні гарантованого добровільного відселення  – 40 %  від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати - в розмірі двох  мінімальних  заробітних плат, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання та роботи.

             Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати.

Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Таким чином відповідачі неправомірно обмежували позивачку та її дітей   у їх правах на отримання допомоги  та доплати в розмірах, зазначених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушили їх  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.    

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з  адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав та прав неповнолітніх дітей на отримання  допомоги та доплати до заробітної плати   як особам, які постійно проживають  на території радіоактивного забруднення.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначена допомога та доплата призначається і виплачується управлінням  праці та соціального захисту населення , тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної допомоги та  доплати, а також стягувати вказані  суми.

Крім того, суд вважає  за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачки  та зобов'язати відповідачів ,  провести перерахунок та виплату позивачці та її неповнолітнім дітям   допомоги та доплати до заробітної плати   як особам, які постійно проживають  на території радіоактивного забруднення, починаючи з 01  квітня 2010   року по 01 серпня  2010 року та з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року, відповідно, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права 29 вересня 2010 року, з пропуском шестимісячного строку.

     Відповідачі є розпорядниками  коштів на вказані видатки, проте допустили протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості  у повному обсязі не виплатили.

            Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1    в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3    - задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області щодо нарахування та виплати  в неповному обсязі ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3  коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо нарахування та виплати  в неповному обсязі ОСОБА_1  коштів, передбачених ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.  

Зобов’язати  управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3  допомоги як особам, які проживають на території радіоактивного забруднення відповідно до  ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,  встановивши її на рівні 40 % від  мінімальної заробітної плати  визначеної  законодавством щомісячно, починаючи   з 01  квітня 2010   року по 01 серпня 2010 року.

Зобов’язати  управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення відповідно до  ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,  встановивши її на рівні двох  мінімальних заробітних плат  визначених  законодавством щомісячно, починаючи   з 01  квітня 2010   року по 01 липня 2010 року.

             Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 6,80 грн. на користь держави.

Стягнути з  у правління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської  області  державне мито в сумі 6,80  грн. на користь держави.

В решті позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини третьої  ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: