Копія Справа № 2-а-1579/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок і виплати недоотриманої пенсії по інвалідності
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області протиправними, стягнути з відповідача 42089,45 грн. невиплаченої пенсії за період з 01 вересня 2009 року по 01 вересня 2010 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та в подальшому виплачувати пенсію згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мотивуючи свої вимоги тим, що вона є інвалідом 3-ї групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію у зв’язку з настанням інвалідності.
Позивачка зверталася до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з проханням провести перерахунок її пенсії як інваліда 3-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нарахувати і виплатити їй недоотриману пенсію, однак Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується у відповідності до діючого законодавства.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області в судове засіданні не з’явився , але до суду надійшло письмове заперечення стосовно задоволення позову .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивачка є інвалідом 3-ї групи захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 30 жовтня 2007 року стоїть на обліку в Управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області як особа, віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується експертним висновком, довідкою МСЕК про інвалідність , листом-відмовою відповідача.
Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам IIІ групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розрахунок пенсії позивачці відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому ніж передбачено Законом № 796.
Крім того, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54, 67 Закону України N 796. Постановою від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", всупереч положень статей 50, 54, 67 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 та 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, а тому позов позивачки в цій частині також підлягає до задоволення.
В силу статті 8. „Закону України „Про пенсійне забезпечення” , призначення, нарахування та виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, а тому перерахунок, доплата та стягнення невиплаченої пенсії, передбаченої ст.ст. 50, 54, 67 має здійснюватись Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районні Житомирської області.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
В 2008 роках в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено зміни Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, що, на думку суду, є неприпустимим з огляду на конституційність таких змін, про що неодноразово (кожний рік!) наголошується Конституційним Судом України. Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.
Розглядаючи порушене питання, Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: "Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
При цьому статтею 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Отже, Конституційний Суд України, виходячи із змісту статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", може поширювати або не поширювати рішення у справі на правовідносини, які виникли внаслідок дії оспорених нормативно-правових актів.
Зважаючи на те, що в рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 конкретно зазначено, що "рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними", то це є можливістю зворотної дії у часі вказаного рішення Конституційного Суду України. Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч. 3 статті 22 Конституції України, а саме - зменшив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг, компенсації, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первісний закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу чи компенсацію.
Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.01.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", де зазначено, що " оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй".
Також в абзаці 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію. В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та обов'язки людини невідчужувані та нерушимі (ст. 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст. 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст. 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що "громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".
Відповідно до статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Статтею 18 КАС України , що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
В силу статті 21 КАС позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Статтею 162 передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії та стягнути з відповідача кошти;
Враховуючи наведене та те, що в силу ст. ст. 4, 18, 21, 162 КАС України, позивач має право заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою; місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, шляхом стягнення з відповідача коштів, оскільки іншого порядку судового вирішення даної категорії справ законодавством України не передбачено, а тому позов в частині стягнення коштів з відповідача також підлягає до задоволення.
Позов позивачки в частині стягнення невиплачених додаткової пенсії та основної пенсії передбачених ст. 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії у відповідності із діючим законодавством та в подальшому виплачувати позивачці пенсію в розмірі зазначеному в Законі, підлягає до задоволення частково, так як відповідно до ст. 99 КАСУ для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому стягненню підлягає заборгованість за період з 01 березня 2010 року по 01 вересня 2010 року, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права 24 вересня 2010 року.
Розмір мінімальної пенсія за віком в Україні за період з 01 березня 2010 року по 01 вересня 2010 року становить:
- - з 01.03.2010 р.- 695.00 грн.
- - з 01.04.2010 р.- 706.00 грн.
- з 01.07.2010 р.- 709.00 грн.
Відповідно до наведеного, з гідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ позивачці недовиплачена додаткова пенсія в розмірі 1480,85 грн., а саме :
З 01.03.2010 р. по 01.04.2010 р. – (695 грн. х 50 % х 1 міс.). – (104,25 грн. отриманих коштів х 1 міс.) = 347,50 грн. – 104,25 грн. = 243,25грн.,
З 01.04.2010 р. по 01.07.2010 р. – (706 грн. х 50 % х 3 міс.). – (105,90 грн. отриманих коштів х 3 міс.) = 1059 грн. – 317,70 грн. = 741,30 грн.,
З 01.07.2010 р. по 01.09.2010 р. – (709 грн. х 50 % х 2 міс.). – (106,35 грн. отриманих коштів х 2 міс.) = 709 грн. – 212,70 грн. = 496,30 грн.,
Всього – 1480,85 грн., що підлягають до стягнення, як додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю.
Крім того, згідно ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ позивачці недовиплачена пенсія в розмірі 21786,00 грн., а саме ::
З 01.03.2010 р. по 01.04.2010 р. – (695 грн. х 6 х 1 міс.). – (600 грн. отриманих коштів х 1 міс.) = 4170 грн. – 600 грн. = 3570 грн.,
З 01.04.2010 р. по 01.07.2010 р. – (706 грн. х 6 х 3 міс.). – (600 грн. отриманих коштів х 3 міс.) = 12708 грн. – 1800 грн. = 10908 грн.,
З 01.07.2010 р. по 01.09.2010 р. – (709 грн. х 6 х 2 міс.). – (600 грн. отриманих коштів х 2 міс.) = 8508 грн. – 1200 грн. = 7308 грн.,
Всього – 21786,00 грн., що підлягають до стягнення, як недоотримана пенсія. Разом позивачці недоплачена пенсія як інваліду 3 –ї групи захворювання пов’язаного з аварією на ЧАЕС в розмірі 1480,85 грн. + 21786,00 грн. = 23266,85 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 , 256 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 державної пенсії не у відповідності із ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської на користь ОСОБА_1 – 23266,85 грн. (двадцять три тисячі двісті шістдесят шість гривень вісімдесят п’ять копійок ) невиплаченої пенсії за період з 01 березня 2010 року по 01 вересня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок і виплачувати в подальшому в повному обсязі ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 вересня 2010 року.
Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області від сплати державного мита звільнено на підставі Декрету КМУ «Про Державне мито».
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: підпис
ГОЛОВА ОЛЕВСЬКОГО
РАЙОННОГО СУДУ М.В.КОВАЛЬЧУК