Справа № 2-4473/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року                                                          м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого -    судді Сингаївського О.П.

при секретарі –  Мічуріній Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 9 листопада 2009р., що укладений між ним та відповідачем.

       В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 9 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу згідно з яким він продав і передав у власність відповідачу, а відповідач купив і прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 у м.Житомирі загальною площею 72,2 кв.м. Однак, оскільки зазначений договір укладено у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчено, позивач вважає, що даний договір укладено з порушенням форми, отже з даної підстави він підлягає визнанню недійсним за рішенням суду.

       Від ОСОБА_1 надійшла заява від 27.10.2010 року в якій він просить розглядати справу за його відсутності без проведення попереднього розгляду та зазначає про те, що підтримує свій позов у повному обсязі.

        ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому просив визнати договір купівлі-продажу від 09.11.2009 року дійсним та визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок.

        В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що    ОСОБА_1 ухилився від нотаріального посвідчення договору від 09.11.2009 року, а сам договір є виконаним оскільки ОСОБА_2 отримано будинок у власність за актом приймання-передачі та сплачено ОСОБА_1 за нього грошові кошти у сумі 80 000,00 грн., а отже, у відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України є підстави для визнання зазначеного договору дійсним і є підстави для визнання права власності за ОСОБА_2 на вказаний будинок.

        Судом прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним.

       ОСОБА_2 подав заяву від 27.10.2010 року, в якій він просить розглядати справу без його особистої присутності та зазначає про те, що проти первісного позову  ОСОБА_1 заперечує, а вимоги зустрічного позову підтримує у повному обсязі.

         Розглянувши справу суд відмовляє у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, та задовольняє зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним і визнання права власності  виходячи із наступного.

        Судом встановлено, що 09 листопада 2009р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу згідно з яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив і прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 72,2 кв.м.

        Право власності за ОСОБА_1 на будинок, станом на дату вчинення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2, підтверджується договорами купівлі-продажу від 08.03.2009р. та від 02.11.2009р., а також відповідними витягами КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про реєстрацію права власності на зазначений будинок (а.с.7-12).

         11.11.2009 року за актом приймання – передачі будинок, який є предметом спірного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2, а останнім прийнято у власність (а.с.6).

        Ціна, за яку продано будинок становила 80 000,00 грн. (п. 2.1. договору). За купівлю будинку ОСОБА_2 розрахувався у повному обсязі, що підтверджується п. 2.2 договору купівлі-продажу від 09.11.2009р., де зазначено, що грошова сума, яка становить ціну договору, визначену в п. 2.1. цього договору, сплачена покупцем і прийнята продавцем до підписання сторонами цього договору (а.с.5). ОСОБА_1 факту отримання коштів за продаж будинку у сумі 80000,00 грн. від ОСОБА_2 не заперечував.

       В пункті 4.2. договору купівлі-продажу майна від 09.11.2009 року вказується, що сторони визначили, що даним договором досягли усіх істотних умов та, що цей договір має бути нотаріально посвідчений в термін – 15 календарних днів з дня його підписання сторонами. Цим пунктом договору також вказано, що сторони не мають права ухилятися від його нотаріального посвідчення (а.с.5).

       20.11.2009 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 09.11.2009 року Листом від 03.12.2009 року ОСОБА_1 зазначив, що договір купівлі-продажу майна від 09.11.2009 року був укладений помилково та фактично відмовився від нотаріального посвідчення договору.

        Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

        Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

        Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

       У відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

       В договорі купівлі-продажу від 09.11.2009 року сторони узгодили всі істотні умови купівлі-продажу будинку визначивши предмет договору та ціну продажу. Позивачем за первісним позовом передано у власність відповідачу за первісним позовом будинок, який є предметом договору, за актом приймання-передачі від 11.11.2009 року. Крім того, відповідач за первісним позовом за купівлю будинку у позивача розрахувався у повному обсязі сплативши останньому обумовлену договором суму коштів, що підтверджується в п. 2.1 договору.

       Таким чином, відбулося виконання договору в частині передачі продавцем покупцю товару та розрахунку покупцем за придбаний будинок, однак через відмову ОСОБА_1 договір так і не був нотаріально посвідчений.

        Зважаючи на вищевказане, на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України суд визнає дійсним договір купівлі-продажу майна від 09.11.2009 року. Право власності на АДРЕСА_1, суд визнає за  ОСОБА_2 оскільки наслідком вчинення договору купівлі-продажу від 09.11.2009р. є набування покупцем будинку у власність, за придбання якого ОСОБА_2 сплатив продавцю обумовлену суму договору.

       Оскільки суд визнає дійсним договір купівлі-продажу майна від 09.11.2009р., то вимога позивача за первісним позовом про визнання зазначеного договору недійсним задоволенню не підлягає.

         Керуючись ст.ст. 202, 204, 209, 220, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 224 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

        У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 листопада 2009 року відмовити.

       Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити.

       Визнати дійсним без наступного нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу від 09 листопада 2009 року відповідно до якого ОСОБА_1 продав а ОСОБА_2 придбав будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                 О.П.Сингаївський