УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Сінані О.М.,

суддів М’ясоєдової Т.М.,

Даніла Н.М.,

                                           при  секретарі Комаренко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2010 року у цивільній  справі за  позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення аліментів,    

ВСТАНОВИЛА:

            ОСОБА_5  звернулася  до  суду  з позовом  до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення аліментів на  утримання   неповнолітньої  дитини – сина  ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмір 500 грн. на  підставі вимог  ст.180,181,184  СК  України .

            Позовні  вимоги  мотивовані  тим, що  відповідач  є батьком  її   дитини,  працює у  приватних осіб та  не  має  постійного  заробітку,   у  добровільному  порядку   не надає  їй  матеріальної  допомоги  на утримання  дитини, тому вона  змушена  звернутися  до  суду  з даним позовом.

          Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2010 року позов  ОСОБА_5 задоволено частково.    Стягнуто  з ОСОБА_6  на користь  ОСОБА_5   аліменти  на  утримання   її дитини  ОСОБА_10 у  розмірі 300 грн. щомісячно до досягнення  дитиною  повноліття  з моменту   подачі   позовної заяви – з 20.05.2010 року.

          Вирішено  питання  по  розподілу  судових витрат.

          Не  погодившись  з   вказаним  рішенням позивач  ОСОБА_5 подала      апеляційну скаргу,  в якій   просить скасувати рішення   суду    першої  інстанції та  ухвалити   нове  рішення, яким її  позов  задовольнити  у  повному  обсязі, посилаючись  на    порушення  судом  норм  матеріального  та  процесуального  права   при вирішенні  спору, не  повне з’ясування  обставин   справи,  які  мають  суттєве  значення  для  її вирішення.

              Заслухавши доповідача, пояснення сторін,  які з’явилися  у  судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у межах вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 180, 181, 184 СК України, виходив  з того, що  відповідач є батьком  дитини, зобов’язаний, але  не  бере  участі в її  утриманні, тому з врахуванням віку дитини, матеріального становища дитини та сторін, відсутності   у відповідача стабільного заробітку, стягнув з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі –300 грн. щомісячно з урахуванням у відповідача   інших  двох неповнолітніх  дітей, на утримання  яких він  виплачує  аліменти.  

      З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані    на  фактичних  обставинах  у  справі  та  відповідають  нормам  матеріального та процесуального права.  

   Так, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати  дитину  до  досягнення  нею  повноліття.  

      Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються  у  частці  від  доходу  її  матері, батька  і  (або)  у  твердій  грошовій  сумі.

      Частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що розмір аліментів у твердій    грошовій сумі суд може визначити за заявою платника або одержувача аліментів у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в  натурі,  а  також  за  наявністю  інших  обставин,  що  мають  істотне  значення.

      Як  встановлено  судом  і  підтверджується  матеріалами  справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є  батьками  ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується   копією  свідоцтва  про  народження  та вступившим  в законну   силу  рішенням  Апеляційного   суду  АР  Крим від 10 березня 2010 року, який   проживає   разом  із  матір’ю   і  перебуває   на  її  утриманні, що  сторонами  не заперечується.

      Відповідач  ОСОБА_6  ніде   офіційно   не  працює,  має  нерегулярний, мінливий дохід, виховує  двох дітей   віком  до 18  років, на   яких  виплачує   аліменти,  що  також  сторони не  заперечують.

      З урахуванням встановлених обставин, на  думку   колегії  суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткової  обґрунтованості позову  ОСОБА_5  та необхідності стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення   нею  повнолітнього  віку  в  твердій  грошовій  формі в  розмірі 300 грн..  

      Вирішуючи питання про розмір аліментів,  районний  суд правильно керувався  положеннями ст. 182 СК України, в якій визначені обставини, що необхідно враховувати   при визначенні розміру аліментів, у тому числі при стягненні аліментів у твердій  грошовій формі, зокрема, матеріальне становище платника аліментів та інші обставини, що  мають  істотне  значення.

      За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно, повно, об’єктивно та всебічно встановив обставини справи, характер спірних правовідносин, дослідженим доказам дав належну правову оцінку та  ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, тому підстав для скасування судового  рішення  за апеляційною скаргою позивача  немає.

      Те, що відповідач  тривалий   час   не  визнавав   себе  батьком  ОСОБА_10 правового  значення  у  даному  випадку  не  має.

      Твердження   апелянта   про  те, що   відповідач   має  змогу  виплачувати  на  її  користь  аліменти  в  сумі 500 грн. щомісячно будь-якими  доказами  не підтверджене, в тому   числі  і наявними  в  справі   матеріалами.  

       Викладені в апеляційній скарзі доводи по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону в зв’язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасовано чи змінено по суті.

        Додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  вимог  матеріального і процесуального  права.  

       На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

 Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку   протягом  двадцяти   днів.  

Судді:   Сінані О.М.                           М’ясоєдова Т.М.                          Даніла Н.М.