УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Сінані О.М.,

суддів М’ясоєдової Т.М.,

Даніла Н.М.,

                                           при  секретарі Комаренко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5  на  ухвалу   Центрального  районного  суду  м.  Сімферополя  АР  Крим  від 03 вересня 2010 року у цивільній справі  за  позовом ОСОБА_5 до АКБ СР «Укрсоцбанк», третя особа: Національний банк України про визнання недійсним  кредитного  договору ,  

ВСТАНОВИЛА:

            ОСОБА_5 звернулася  до суду  з позовом  до АКБ СР «Укрсоцбанк», третя особа: Національний банк України про визнання недійсним  кредитного  договору.

            В  попередньому  судовому  засіданні   представник   відповідача  АКБ  «Укрсоцбанк»- Голубева В.М. заявила   клопотання   про   залишення   позовної  заяви ОСОБА_5  без розгляду , посилаючись  на  домовленість   сторін   у спірному   договорі  про  те, що   спори  між   сторонами  передаються   на  розгляд   до  Постійно  діючого  Третейського   суду  при  Асоціації  українських банків.

              Ухвалою Центрального  районного  суду  м.  Сімферополя  АР  Крим  від 03 вересня  2010 року позовну  заяву ОСОБА_5 залишено  без  розгляду на  підставі  п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК  України.  

            Не  погодившись  з   вказаною   ухвалою ОСОБА_5 подала    апеляційну скаргу,  в якій   просить скасувати ухвалу  та справу направити  для подальшого розгляду   по  суті  до  районного суду , посилаючись  на  незаконність  оскаржуваної  ухвали.  

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення   сторін, які  з’явилися  у  судове  засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши  доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Постановляючи ухвалу про залишення  позовної заяви ОСОБА_5 без  розгляду , суд першої інстанції послався на положення п.6 ч.1 статті 207 ЦПК України та визначив, що у зв’язку  з тим, що  відповідач  заперечує  проти   вирішення   справи  в суді  загальної  юрисдикції, то дана позовна  заява підлягає   вирішенню в порядку   передбаченому п. 6.1 спірного кредитного  договору  від  30.05 2008 року шляхом  звернення  позивача  до  Третейського  суду.

            З такими  висновками суду  першої  інстанції  погоджується  колегія  суддів  з наступних підстав.

            З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2010 року ОСОБА_5 звернулася  до суду  з позовом  до АКБ СР «Укрсоцбанк», третя особа: Національний банк України про визнання недійсним  кредитного  договору  від 30.05.2008 року за №61/08.

            В попередньому  судовому  засіданні представник відповідача АКБ  «Укрсоцбанк»- Голубева В.М. заявила   клопотання   про   залишення   позовної  заяви ОСОБА_5 без розгляду, посилаючись  на п.п.6.1,6.2 спірного  договору  кредиту, якими  передбачено, що всі  спори  та  непорозуміння , які  можуть  виникнути  в  зв’язку  з укладенням  та виконанням  положень цього Договору  вирішуються  шляхом  переговорів між  сторонами  на  рівні  їх уповноважених  представників. У  випадку  неможливості вирішення   спору  шляхом  переговорів, сторони, керуючись  ст.5 Закону України  «Про третейські  суди», домовляються  про те, що  спір  розглядається  Постійно  діючим  Третейським  судом при Асоціації  українських  банків.

           Відповідно  до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

           Пунктом 2  Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України №2 від 12.06.2009 року «Про  застосування  норм  цивільного   процесуального  законодавства при  розгляді   справ  у  суді  першої  інстанції»  передбачено, що  договір  сторін  про  передачу  спору   на  розгляд  третейського  суду  не  є  відмовою  від   права   на  звернення  до  суду  за  захистом. Разом  з тим пред’явлення  позову   до  суду  за  наявності   такого  договору  не  дає  підстав  для  повернення  заяви   чи відмови  у  відкритті   провадження  у  справі, за винятком  передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України  обов’язку  суду  залишити  заяву  без  розгляду, якщо  від  відповідача  надійшло  до початку  з’ясування  обставин   у  справі заперечення  проти  вирішення   спору  в  суді.

З огляду  на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного  висновку про  залишення  позовної заяви ОСОБА_5  без розгляду, оскільки в  оспорюваному   позивачкою  кредитному   договорі  наявне третейське  застереження  щодо  порядку  розгляду  спору   між сторонами,  і  на  цей   час   у  встановленому  законом  порядку  ця  умова  кредитного  договору  не  скасована  і  не  визнана  недійсною, тому посилання  апелянта   на  те, що  третейське  застереження  не стосується  предмету   спору  безпідставне.

Договірна  юрисдикція  є  одним    із  видів   юрисдикції, яка  визначається   за  взаємною згодою  сторін.

У  відповідності  зі  ст. 2  Закону  України  «Про третейські  суди» третейські  суди  -  це   недержавні  незалежні  органи, що  утворюються  за договором  або за  рішенням  фізичних  та/або  юридичних   осіб  для   вирішення  спорів, що виникають  із цивільних  та  господарських відносин.

Третейські суду дійсно  не представляють судову  владу, проте, вони  мають юрисдикційні  повноваження,  їхні  рішення  є обов’язковими  для осіб,  які обрали  такий  спосіб  вирішення  спорів, про  це зазначено  в рішенні  Конституційного  суду   України від 10.01.2008 року №1-рн(справа про  завдання   третейського   розгляду).

            Крім того, згідно  зі  ст..17 ЦПК  України сторони  мають   право   передати   спір   на  розгляд   третейського   суду, крім   випадків, встановлених законом.

            Вони  зазначені  в ст.6 Закону   України  «Про   третейські   суди».

            На  спірні  правовідносини  дія ст.6 наведеного  Закону  не розповсюджується.

             З  огляду   на викладене наведені   в  апеляційній   скарзі  доводи  позивачки  колегія  суддів   не  приймає  до уваги, оскільки   вони не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка   постановлена  з дотриманням   норм  процесуального  права.

 Згідно з п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303,304,307,312,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу  ОСОБА_5 відхилити.  

 Ухвалу Центрального  районного  суду  м.  Сімферополя  АР  Крим  від 03 вересня 2010 року  залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку   протягом  двадцяти   днів.  

 Судді: Сінані О.М.                    М’ясоєдова Т.М.                       Даніла Н.М.